Готують їжу, самостійно печуть хліб, дбають про домашню худобу, працюють, відвідують крамницю, школу і навіть храм. Ось тільки від реального життя їх розділяє висока огорожа і колючий дріт. Адже це ув’язнені Південноукраїнської виправної колонії №83, яка до 23 вересня нинішнього року мала назву Арбузинська виправна колонія. Вже більше двох років установу очолює полковник Дмитро Шамшура.

Установа нагадує окреме містечко. Тут чисто, охайно, тільки житлові будинки називають бараками і нагляд за місцевими жителями, тобто ув’язненими, ведеться цілодобово.

Працюють в’язні виключно за особистим бажанням, отримуючи заробітну плату, з якої сплачуються податки.  Також їх праця може позитивно вплинути на пом’якшення міри покарання, та з’являється можливість дострокового звільнення згідно норм закону.

Так, у майстерні займаються виготовленням міжкімнатного та звичайного шлакоблоку, тротуарної плитки, бордюрів, функціонує дільниця по сортуванню вторинної сировини, а ще введено в експлуатацію обладнання по виробництву агломерату, працює зварювальний цех, у якому проводяться роботи по зборці контейнерів для напівпричепів, виготовлення металевого дроту, тощо.

Всю продукцію можна придбати тут за помірними цінами.

А ще, в установі розвивається підсобне господарство, де утримуються телята, свині, вівці, перепела, кози.

Умови перебування ув’язнених більше ніж задовільні. У всіх спорудах на території колонії встановлені металопластикові вікна, виконано або на стадії виконання ремонтні роботи, в бараках облаштовані внутрішні санвузли, кухні для самостійного розігріву їжі і загальна кухня, де подають комплексні сніданок, обід та вечерю. Щотижня ув’язнені мають змогу відвідувати лазню, працює медпункт з функціональними платами, де можна отримати якісне лікування.

А у кімнаті для надання короткострокових та тривалих побачень можна зустрітися з рідними, тривалість зустрічі  з якими відповідно, 4 години або три доби. Кімнатою назвати дану споруду важно, швидше готелем з усіма зручностями, санвузлом, власною кухнею, телевізором, кондиціонером, ігровою кімнатою для дітей та затишним двориком, де можна подихати свіжим повітрям.

Життя за гратами, звісно, позбавлене свободи, проте працівники Південноукраїнської виправної колонії №83 прагнуть зробити його якомога кориснішим та направити засуджених на шлях виправлення. Та от чи зможуть вони на свободі почати нове життя – залежить лише від них.