В зв`язку з терористичними діями російських військ, підривом дамби Каховської ГЕС виникли обставини, що викликали техногенно-екологічну небезпеку та несуть значну соціальну й екологічну шкоду через масову загибель тварин від затоплень, можливість руйнування та/або відкриття худобомогильників, та як наслідок загрозу виникнення та поширення інфекційних хвороб тварин, зокрема сибірки.

З огляду на наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та з метою забезпечення епізоотичного та ветеринарно-санітарного благополуччя території області, виникла необхідність проінформувати населення та наголосити на тому, що власники тварин мають бути обережними, та звертати увагу на зміну стану домашніх тварин, що може бути ознакою інфекційної хвороби, зокрема сибірки.

Сибірка – гостре небезпечне інфекційне захворювання всіх видів сільськогосподарських, домашніх і диких тварин, а також людей, яке спричиняється мікробами Вас. Аnthracis. Хвороба перебігає у надгострій, гострій і підгострій формах, а у свиней - переважно в локальній ангінозній формі.

Основним джерелом сибірки є хвора тварина, яка виділяє збудника в зовнішнє середовище з сечею, фекаліями, молоком, кров'янистими виділеннями ще до того, як з'являються характерні клінічні ознаки. Збудник сибірки належить до числа аеробних спороутворювальних мікроорганізмів й існує у вигляді двох основних форм: вегетативній і споровій.

В організмі інфікованої тварини вегетативна форма  може утворювати "капсулу".

Потрапивши в навколишнє середовище, за сприятливих умов (температура не нижче 12 °С) збудник утворює спору. У споровій формі він може перебувати в грунті необмежений час, 70 і більше років, залишаючись життєдіяльним і зберігаючи патогенність. Грунт, заражений бацилами сибірки, тривалий час залишається джерелом і фактором передачі інфекції сприйнятливим тваринам.

Підозрювати сибірку надає підставу:

Раптова загибель тварин у пасовищний період на раніше неблагополучній території або після ґрунтових робіт, сильних злив і паводків.

Гострота і тяжкість хвороби, її септичний характер (пропасниця), наявність карбункулів, а у свиней - ознаки ангіни.

Швидкість розкладання трупів, відсутність заклякання, кров'янисті витікання з природних отворів.

Шляхи передачі інфекції:

Аліментарний - шляхом приготування та вживання їжі з м'яса, отриманого від хворих тварин.

Аерогенний (повітряно-пиловий) - шляхом інгаляції спор.

Трансмісивний - через укуси комах (гедзі, мухи, комарі).

Профілактика сибірки:

У разі появи ознак захворювання тварин на сибірку потрібно негайно звернутися до лікаря ветеринарної медицини чи до територіального органу Держпродспоживслужби.

Категорично забороняється вживати м'ясо і молоко тварин, уражених хворобою.

Працівників ферм, підприємств з переробки шерсті й шкіри, м'ясокомбінатів імунізують сибірковою живою вакциною СТІ (одноразове нашкірне або підшкірне введення і ревакцинація за 1 рік). За особами, які контактували з хворими на сибірку тваринами, спостерігають протягом 2 тижнів. У випадку можливого зараження проводять екстрену профілактику антибіотиками (не пізніше 5 діб після контакту з подозрілими об'єктами).

Враховуючи шляхи і основні чинники передачі збудника сибірки, населенню необхідно пам'ятати про небезпеку подвірного забою тварин без ветеринарного огляду, придбання м'яса в місцях «стихійної торгівлі» тощо, а також про необхідність термінового звернення за медичною допомогою в разі прямого контакту з твариною з підтвердженим діагнозом сибірки та при наявності перших ознак захворювання. Особлива увага громадян повинна бути приділена місцям випасання домашніх тварин, де раніше були розміщені худобомогильники.