З 1985 року за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН у світі відзначається Міжнародний день волонтера.

 Вважається, що волонтер - це покликання, певний спосіб життя, коли весь свій вільний час одні люди присвячують допомоги іншим або суспільству, безкоштовно займаючись самими різними справами, які дуже важливі для людей, спільноти або держави в поточний момент.

Перші випадки добровільної допомоги, як світового руху, припадають на 1859 рік. Вважається, що волонтерський рух бере початок у 20-х роках XX століття. Після Першої світової війни, у 1920 році у Франції, під Страсбургом, був реалізований перший волонтерський проєкт за участю німецької та французької молоді, в рамках якого волонтери відновлювали зруйновані війною ферми в місцях найбільш запеклих боїв між німецькими та французькими військами. Пізніше цю естафету підхопила Індія і рух поширився світом. У 1987 році у світі налічувалося 80 мільйонів волонтерів, на початок ХХІ століття — понад 100 мільйонів.

У нашій країні початком його появи називають кінець 90-х років ХХ століття.

З 2003 року волонтерська діяльність у сфері надання соціальних послуг визнана спеціальною Постановою Кабінету міністрів України.

Волонтерство закладено в генетичному коді українців. Багата традиціями культура нашого народу завжди давала настанови щодо способу життя в українському суспільстві, звичаї ставали законами, якими люди керувались щодня. Одним з них було побратимство — духовне споріднення та взаємодопомога, що забезпечувало допомогу у скрутну годину.

Найбільш потужний сплеск українського волонтерства відбувся у 2014 році, коли путінська росія ровязала проти нас так звану гібридну війну. Люди жертвували усім: часом, грішми, часто здоров’ям і життям. Сьогодні волонтери сприяють перемозі України і збереження її державності, не чекаючи за це винагороди.

Турбота про людей і тварин, солідарність і гуманна корисливість, духовність і громадянська чеснота, взаємодовіра, жертовність, солідарність і відповідальність – це лише частина якостей притаманних волонтерам. Волонтерство – це не робота, а покликання. Це спосіб життя і мислення. Небайдужість до чужої біди, причетність і співпереживання – те, що веде волонтерів вперед.