Южноукраїнська громада сьогодні попрощалася ще з одним своїм героєм – старшим солдатом, навідником десантно-штурмового батальйону Євгеном Леонідовичем Василенком 1979 року народження.

Євген виріс у Южноукраїнську, тут закінчив професійний ліцей, працював у будівельно-монтажному управлінні ВП ПАЕС. Ще у 2014 році вступив до лав української армії за контрактом і роками боронив незалежність та територіальну цілісність країни на Донецькому напрямку. У 2020 році побував у Конго у якості миротворця. У лютому 2022-го для солдата майже нічого не змінилося – він продовжував служити. Але, за словами товаришів по службі, Євген відчував, що стало набагато страшніше, бо раніше у містах бойових дій супротивник ще дотримувався домовленостей, а з 24 лютого вже ні. Та де б не був воїн і що б не переживав, він завжди залишався доброю людиною, і саме доброті навчав оточуючих…

У квітні сім’я – батьки, сестра, 13-річний син – втратили зв'язок з Євгеном. Озброївшись надією, шукали його серед полонених чи поранених. Але два тижні тому цю надію вбила страшна звістка: знайдений, 14 квітня героїчно загинув у Харківській області під час виконання бойового завдання.

Зі словами співчуття до рідних та близьких загиблого звернулись заступник міського голови Марія Дроздова та начальник першого відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Микола Живогляд. Прапор, яким було вкрито труну, урочисто був переданий батьку героя. Хвилиною мовчання присутні на площі палацу культури «Енергетик» вшанували пам'ять всіх воїнів, що загинули у цій страшній війні. Южноукраїнці попрощалися з Євгеном Василенком та на колінах провели його в останню путь – на Алею Слави южноукраїнського цвинтаря.

Військовий, що став сумною та героїчною історією громади, назавжди залишиться в наших серцях…