Дуже часто щоденна робота комунального закладу «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Южноукраїнської міської територіальної громади» не помітна.

Коли соціальні робітники надають послуги з догляду вдома усім потребуючим, коли відділення оздоровчо-реабілітаційних послуг працює на повну потужність, коли відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги забезпечує послугами та допомогами усіх, хто цього потребує та згідно із законодавством має на це право, то результату нашої роботи не видно. Ніхто цього не помічає. Часто чуємо: «Ви нічого не робите. Вас багато і Ви тут лише папірці перекладаєте». Інформація про кількість тих, кому надано послуги та допомоги, абстрактна. Бо обсягу роботи не видно. Ніхто не знає, скільки часу витрачається на консультації громадян, на прийняття документів, на обробку цих документів, на здійснення обстежень громадян, на надання самої послуги чи оформлення одержання допомоги і т.ін. Але коли трапляється якась проблема, висновки робляться миттєво: «Соціальний захист нічого не робить». Ніхто не вдається до «дрібниць», ніхто не вивчає законодавство перш ніж кидати звинувачення у бездіяльності. І все, що зроблено і робиться територіальним центром зводиться нанівець. Помирає одинока людина, яка не потребувала наших послуг; чи на очі громадськості потрапляє людина, яка веде асоціальний спосіб життя (пиячить, спить на вулиці при наявності житла, створила антисанітарні умови вдома); або з’являється на вулицях міста громадянин без визначеного місця проживання; або житель  якогось будинку починає себе неадекватно поводити, стає агресивним та перетворює життя своїх сусідів на постійний стрес і жах. Таких прикладів може бути безліч. І не завжди у соціальних служб є повноваження та можливості щось у даних ситуаціях змінити.

Одиноких та одиноко проживаючих громадян похилого віку та громадян із інвалідністю у нашій громаді біля 2 тисяч. Соціальних робітників у територіальному центрі 15, а соціальних працівників – 6 (разом із сільськими). Є певні норми на фізичне навантаження цих працівників і багато інших обов’язків, крім надання соціальних послуг. Ці люди фізично не змогли б перевірити, як себе почувають ті одинокі громадяни, що не мають близьких рідних. У даному випадку справжніми нашими помічниками могли б стати голови ОСББ, сусіди чи знайомі одиноких та самотньо проживаючих.

У випадку громадян, що ведуть асоціальний спосіб життя взагалі неможливо щось зробити, крім роз’яснень та бесід, які не впливають на них. Це люди повнолітні, дієздатні, які усвідомлюють свої дії, мають житло, мають пенсію чи державну допомогу, як такі, що не мають права на пенсію. Багато з них у територіальному центрі отримують різні види допомог та послуг. Уся їх біда у зловживанні алкоголем. Змінити своє життя у них бажання немає.

Ще одна проблема, яка є бідою для усієї країни. Ви, мабуть, не раз бачили у телевізійних новинах скарги громадян на неадекватних сусідів. Усі навколо страждають від агресії людей, яких не визнано у визначений законом спосіб психічно хворими. А зробити це нелегко і у соціального захисту таких повноважень немає. Підключаємо медицину. Але добровільно людина не хоче проходити обстеження і лікуватися. До помешкання соціальні чи медичні служби без дозволу власника зайти не можуть, навіть поліція на це не має права, крім особливих випадків. Замкнене коло.

Ще одна болюча проблема – люди без визначеного місця проживання. Вони у місті, на жаль, завжди є. Влаштовуємо до так званих «соціальних палат», які діють при інфекційному відділенні комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» (але і на «соціальні палати» не завжди можемо розраховувати у зв’язку з пандемією коронавірусної інфекції). Шукаємо реабілітаційні центри, відновлюємо документи, пенсіонерів за віком чи осіб з інвалідністю, управління соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради влаштовує до інтернатних установ.

За час роботи територіального центру виявлено було таких людей 21 особу. Когось направили до Миколаївського центру соціальної реабілітаційного «Відновлення», когось влаштували до церкви християнської віри євангельської (смт Арбузинка), когось на лікування у психіатричні чи туберкульозні диспансери і т.д.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальні послуги» одним із принципів надання соціальних послуг є добровільність. Також громадянин має право відмовитися від надання соціальної послуги відповідно до ст.12 вищезазначеного Закону.

Хочеться зупинитися на ситуації, в який  опинилася особа.

У нашому місті час від часу з'являється особа без визначеного місця проживання – громадянин К., 1968 року народження, який був зареєстрований у місті Южноукраїнськ з 1995 по 1996 роки. Також з його слів, останнє місце реєстрації у смт Костянтинівка, але дана інформація не підтвердилася. Додатково відомо, що у  2006 році він розлучився, стосунків з рідними не підтримує.  У 2014-2015 році знаходився у місцях позбавлення волі, після звільнення почав жебракувати. Документи, які посвідчують особу втрачено.

У 2016 році звернувся за допомогою до органів соціального захисту та був направлений до «соціальних палат» лікарні м.Южноукраїнськ, де знаходився з 22.01.2016 по 04.03.2016. «Соціальні палати» покинув самостійно та зник у невідомому напрямку.

Влітку 2018 року громадянин К. звернувся до лікарні з тілесними ушкодженнями. З його слів стало відомо, що до лютого 2018 року він знаходився на заробітках у м. Києві, потім вирішив повернутися до м. Южноукраїнськ. Проживав у знайомих. З часом почав зловживати алкоголем, через що опинився на вулиці. 22.06.2018 гр. К. було направлено до «соціальних палат», де він перебував до 05.11.2018. Подальше його  місцеперебування невідоме, так як він знову їх покинув у невідомому напрямку.

Восени 2020 року гр. К. знову потрапив до лікарні. Після лікування він був направлений на тимчасове проживання до церкви християнської віри євангельської смт Арбузинка. У вересні 2021 року він теж покинув вищезазначений заклад та повернувся до міста Южноукраїнськ.

На даний час жебракує та зловживає алкоголем. Працівниками територіального центру була проведена інформаційно-роз’яснювальна робота з гр. К. щодо послуг, які він може отримати, запропоновано повернутися до церкви смт Арбузика або поїхати на тимчасове проживання до Миколаївського центру соціальної реабілітації «Відновлення». Від тимчасового притулку  громадянин відмовився. З його слів, йому потрібні лише гроші. Йому були надані продукти харчування. Від гарячого харчування він також відмовився.

23.10.2021 гр. К ще раз було запропопоновано тимчасовий притулок у релігійній організації смт Арбузинка або інших реабілітаційних установах, на що він написав письмову відмову від соціальної допомоги та тимчасового проживання. Гр. К. переважно знаходиться біля магазину «Копійка».

Гр. К усвідомлює свої дії. Вийти  із складної життєвої ситуації та опинитися в людських умовах залежить від бажання людини, яка опинилася в цих умовах та, відмовляючись від притулку, наражає себе на небезпеку свідомо.

Часто законодавство не дає змоги діяти в інтересах людей, які стають заручниками ситуації. Або до повноважень соціальних служб не належать певні питання і тому нічого з цим зробити не можемо.

Соціальні служби завжди з розумінням ставляться до проблем людей нашої громади і виконують свої обов’язки у повній мірі і навіть більше, якщо це у наших силах. І хотілось би, щоб члени нашої громади не звинувачували нас у бездіяльності, якщо за законодавством ми не можемо щось зробити. Хотіли б бачити у Вас наших помічників і однодумців.

Можливо, хтось би хотів стати добровільним волонтером. Адже лише разом ми зможемо допомогти найбільш вразливим і незахищеним жителям громади та змінити життя у місті.