Визнання рішення іноземного суду служить підтвердженням цивільних та інших прав і обов'язків у такому ж ступені, що і рішення відповідного вітчизняного суду. 

Глава 1 розділу ІХ  Цивільно -процесуального кодексу України регулює процедуру визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконаню.

 Глава 2 розділу ІХ  Цивільно -процесуального кодексу України регулює процедуру визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

Дане питання також врегульовано постановою Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.12.1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про  визнання  й виконання  рішень  іноземних  судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» та «Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень», затвердженою наказом  Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України  27.06.2008 року №1092/5/54.

Питання визнання та виконання рішень судів країн, учасниць Союзу незалежних держав(СНД) регулює Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікована Верховної радою України10.11.94 за №240/94-ВР.

Розгляд судами клопотань про визнання й  виконання  рішень іноземних судів та арбітражів є особливою формою взаємної правової допомоги,  яка надається Україною та  іншими  державами-учасницями відповідних міжнародних договорів.

Рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Рішення іноземного суду може бути пред’явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред’явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

Умови визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в тому ж   порядку, що і  подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.