Відповідно до ст.50 Кодексу законів про працю, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Поряд із нормальною тривалістю робочого часу трудове законодавство визначає також поняття «скорочена тривалість робочого часу» та «неповний робочий час», які не є тотожними. Основна відміннсість скороченого робочого часу від неповного полягає у оплаті праці. Скорочена тривалість робочого часу означає, що час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, скорочується, але працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу. При неповному робочому часі оплата праці провадиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень;

2) для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, - не більше як 36 годин на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.

3) для окремих категорій працівників (вчителів, лікарів та інших).

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях, для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.