ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА - комплекс медичних заходів, спрямованих на надання медичної допомоги при невідкладних станах, які відмічають на виробництві, у побуті, під час дорожньо-транспортних пригод, катастроф, техногенних аварій та при гострих неврологічних, терапевтичних, хірургічних та термінальних станах. Ненадання П.д.д. при нещасних випадках, раптових гострих захворюваннях людини призводить до тяжких наслідків, аж до летальних. Своєчасна П.д.д. відіграє важливу роль у подальшому лікуванні потерпілих і хворих, сприяє скороченню термінів їх медичної та трудової реабілітації.

При ранах м’яких тканин П.д.д. полягає у правильній обробці рани. Спочатку рану очищують від бруду і сторонніх предметів. Потім обробляють антисептиками: саму рану промивають 3% розчином перекису водню, а краї рани — 5% спиртовим розчином йоду, 2% спиртовим розчином діамантового зеленого. Якщо є кровотеча (див. нижче), її необхідно спочатку зупинити. Після доставки потерпілого до лікувального закладу проводять первинне хірургічне оброблення рани, яке полягає у розсіченні рани, ревізії ранового каналу, відсіченні країв, гемостазі, відновленні пошкоджених структур та накладенні швів на рану. Якщо рана глибока, встановлюють дренаж.

При кровотечах залежить від виду (артеріальна, венозна, капілярна і паренхіматозна). При артеріальній кровотечі кров яскраво-червоного кольору, витікає швидко, під тиском, часто пульсуючим струменем. Така кровотеча самостійно не зупиняється. Для зупинки артеріальної кровотечі застосовують кровоспинний джгут, який накладають вище рани на кілька шарів тканини. Критеріями правильного накладання джгута є зупинка кровотечі, периферичної пульсації, бліда і холодна кінцівка. Максимальний час накладення джгута — 1 год взимку і 1,5–2 год влітку. При тривалому транспортуванні джгут розпускають на 10–15 хв. При венозній кровотечі кров темного кольору, витікає повільно. Венозну кровотечу зупиняють шляхом накладання стискальної пов’язки. Капілярна кровотеча є найменш небезпечною. Для її зупинки застосовують притискання судини у рані. Існують також інші методи зупинки кровотечі: максимальне згинання кінцівки, її підняття, пальцеве притискання, тампонада рани.

При термічних опіках П.д.д. спрямована на призупинення дії термічного агента на шкіру, профілактику інфікування опікової рани та опікового шоку. Для зупинки дії термічного агента на шкіру необхідно загасити палаючий одяг, зняти з тіла тліючий або різко нагрітий одяг. Залишки одягу обережно розрізають та знімають.

У прохолодний час року не допускають переохолодження хворого. Обпечену оточуючу опік поверхню очищують від бруду і прилиплого одягу серветками, змоченими у фізіологічному розчині, або 0,5% розчині нашатирного спирту, або 0,02% розчині фурациліну. З метою профілактики вторинного мікробного забруднення накладають асептичну пов’язку. Не слід торкатися обпеченого місця руками, робити проколи, знімати пухирі, зривати частини одягу, прилиплі до місця опіку.

Обличчя обробляють аерозолем пантенолу (зрошують уражене місце на відстані 10–20 см протягом однієї секунди, регулюючи товщину пінистого шару). Профілактика опікового шоку передбачає правильність надання П.д.д. При опіках верхніх кінцівок руку підвішують на косинці.

При хімічних опіках необхідно швидко промити водою вражені ділянки шкіри впродовж 10–15 хв для видалення кислот або лугів. Ця процедура недоречна тільки в тих випадках, коли хімічна речовина при взаємодії з водою дає небажані реакції. Так, напр., триетилалюміній при взаємодії з водою загорається, сірчана кислота виділяє тепло, що може посилити опік.

Після промивання водою хімічні агенти нейтралізують: залишки кислоти — 2% розчином гідрокарбонату натрію, луги — 2% розчином оцтової або лимонної кислоти. Після промивання накладають асептичну пов’язку.

При променевих опіках радіоактивну речовину, яка потрапила на шкіру, змивають струменем води. Якщо її видалити неможливо, проводять висічення уражених ділянок шкіри та підшкірної клітковини для попередження глибоких ушкоджень тканин. Потерпілі із зони радіації підлягають невідкладній евакуації.

Використовують індивідуальні та колективні засоби захисту (респіратори, протигази, транспорт та ін.). Команди рятувальників, забезпечені дозиметрами, проводять дезактивацію та періодично змінюють одна одну, щоб звести до мінімуму дію радіації. Проводять часткову санітарну дезактивацію на незабрудненій ділянці шкіри та видимих слизових оболонках. Приймають душ з милом, промивають водою кон’юнктиви, порожнину носа, рота, горла, змінюють одяг.

При потраплянні всередину організму радіонуклідів промивають шлунок, у разі зараження радіоактивним йодом для попередження ураження щитовидної залози призначають калію йодид по 0,125 г або 3–5 крапель 5% розчину йоду на склянку води. Місцеве лікування променевих опіків полягає у накладанні пов’язок з антисептиками, протеолітичними ферментами.

При обмороженні П.д.д. полягає в усуненні гіпотермії (захист потерпілого від вітру та холоду; зміна мокрого одягу на сухий; напування гарячим чаєм або кавою, годування гарячою їжею). Неприпустимо проводити зігрівання, використовуючи джерела тепла, температура яких перевищує 40 °С. Поновлення кровообігу (масаж уражених ділянок із спиртом або вазеліновим маслом до почервоніння, запобігаючи ушкодженню).

При ураженні електричним струмом необхідно припинити дію електричного струму. Треба пам’ятати, що доторкатися до потерпілих можливо тільки після вимикання електричного струму або у спеціальному ізоляційному костюмі (гумові рукавиці та гумові чоботи), інакше можливе ураження струмом особи, яка надає допомогу. Якщо це можливо, треба зняти провід із тіла потерпілого сухою дерев’яною палицею та відтягнути тіло, взявши його за кінці одягу. При наявності у потерпілого ознак клінічної смерті проводять штучну вентиляцію легень, закритий масаж серця.

При сонячному ударі хворого переміщують у тінь, звільняють від одягу, вкутують простирадлом, змоченим холодною водою, дають випити холодної води, кладуть холодний компрес на голову. При зупинці дихання проводять штучне дихання. В тяжких випадках хворих госпіталізують у реанімаційні відділення.

При тепловому ударі (стан внаслідок загального перегрівання організму під впливом зовнішніх теплових чинників) потерпілого виносять у прохолодне місце, забезпечують доступ свіжого повітря, звільняють від одягу, дають випити холодної води, накладають холодний компрес або міхур з льодом на голову, обгортають простирадлом, змоченим холодною водою.

У тяжких випадках госпіталізують у реанімаційні відділення, в більш легких — у звичайні терапевтичні (або дитячі) відділення.

При ударах травмованій частині тіла необхідний спокій. У перші години після травми припухлість і ріст крововиливу зменшує холод (холодні компреси, лід). При ушкодженні кінцівки її можна помістити під холодну проточну воду, забинтувати мокрим бинтом. Для зменшення рухів у суглобі накладають стискувальну пов’язку (якомога раніше з моменту травми). Для зменшення набряку кінцівку трохи підіймають.

При переломах завданням П.д.д. є зменшення вираженості болю і попередження зміщення кісток, а у разі відкритих переломів — також зупинка кровотечі та зменшення проникнення інфекції. Правильно та своєчасно надана П.д.д. є також профілактикою травматичного шоку. Іммобілізацію проводять транспортними шинами.

При відкритому переломі перш за все зупиняють кровотечу, дезінфікують шкіру навколо рани та накладають пов’язку, а потім — транспортні шини. Шини фіксують на ушкодженій кінцівці, іммобілізуючи два ближніх суглоби, а при переломах плечової та стегнової кісток — три суглоби.

При переломах хребта і кісток таза транспортування здійснюють на спеціальних щитах. При наданні П.д.д. замість шин інколи використовують їх різні замінювачі, напр. дошки, гілки дерев. Можна пошкоджену ногу прив’язати до здорової, ушкоджену руку — до тулуба, що забезпечить часткову фіксацію.