Южноукраїнська міська рада

Офіційне Інтернет-представництво

Охорона праці Фізичної особи-підприємця, яка використовує найману працю

16.02.2018
Южноукраїнське міське УВД ФССУ в Миколаївській області

У сучасному світі дуже актуальним є питання охорони праці на підприємстві. Правильна організація охорони праці на підприємстві, яка  відповідає вимогам нормативно-правових актів є основним заходом профілактики та запобігання виробничому травматизму і професійній захворюваності.

Основним законодавчим актом, який регулює організацію охорони праці на підприємстві є Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII. Його дія поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих. Трудовий договір з працівником передбачає, що роботодавець зобов'язується забезпечувати безпечні умови праці, необхідні для виконання конкретної роботи та передбачені законодавством про працю.

Стосуючись безпосереднього переліку передбачених законодавством заходів щодо організації охорони праці в діяльності фізичної особи - підприємця, то відповідальним може бути призначений або сам підприємець або його найнятий робітник. Згідно ст. 18 Закону України «Про охорону праці» роботодавцем має бути організоване навчання керівника і призначеного відповідального за організацію охорони праці особи на спеціальних курсах. Відповідальний за охорону праці отримує посвідчення про проходження навчання.

Перше, що має зробити роботодавець для виконання зазначених зобов'язань, – визначити небезпечні та  шкідливі виробничі фактори, що діють на працівників. Крім того, роботодавець повинен вжити заходів щодо попередження (у разі практичної неможливості – мінімізації) дії зазначених факторів на працівників.

Також необхідно визначити та затвердити переліки робіт: з підвищеною небезпекою; які вимагають професійного добору; зайнятість в яких в обов'язковому порядку передбачає проходження попереднього і періодичних медичних оглядів; зайнятість в яких в обов'язковому порядку передбачає проходження психофізичної експертизи щодо придатності до виконуваних робіт.

Необхідно визначити перелік діючих у межах підприємства та обов'язкових для виконання нормативно-правових актів та актів з охорони праці (правил, норм, регламентів, положень, стандартів, інструкцій та інших документів).

Інструкції з охорони праці розробляються на кожен вид виконуваної роботи чи за професією. Ці інструкції мають встановлену форму, затверджуються фізичною особою-підприємцем, реєструються у відповідному журналі і видаються під розписку працівникам на кожне робоче місце. Розробкою слід займатися саме тій відповідальній особі по охороні праці, яка пройшла вказане вище навчання і отримала відповідне посвідчення.

Накази і документи з охорони праці в обов'язковому порядку повинні знаходитися на самому підприємстві або по місцю здійснення підприємницької діяльності фізичною особою.

Відповідно до ст. 29 КЗпП власник до початку роботи зобов’язаний проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної охорони. А відповідно до ст. 18 Закону про охорону праці працівники при прийнятті на роботу і під час роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці. На виконання цих норм роботодавець має вести журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці та журнал реєстрації інструктажу з питань охорони праці на робочому місці, де реєструються первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі.

 Крім того, приватний підприємець як роботодавець повинен організувати періодичні медичні огляди працівників, вести постійний контроль за дотриманням строків проведення таких оглядів. Підприємці, які займаються автомобільними перевезеннями, організовують проведення передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв.

 Забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, спеціальним одягом та взуттям також належить до обов’язків роботодавця. Нехтування цією вимогою законодавства часто приводить до травмування працівників.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Звичайно, не можливо повністю застрахуватися від нещасних випадків, але можливо значно підвищити безпеку виробництва і це обов'язково дасть свої позитивні результати.