«Ты стоишь, село мое родное,
на высоком Бугском берегу…”

Нікітіна Тамара Андріївна – одна з перших активісток ветеранського руху, незмінна секретарка в Раді ветеранів, чесна і добросовісна людина.

Народилась вона в селу Константинівка, недалеко від річки Південний Буг. Закінчила в селі семирічку і вступила в Новобузький педагогічний технікум. Працювала вчителем початкових класів. Вийшла заміж, але сім’я  не завадила  Тамарі  вчитись далі, і вона заочно вчиться на філологічному факультеті Миколаївського педінституту. Після закінчення працювала вчителем української мови та літератури в рідному селі. Була класним керівником, часто водила дітей не екскурсії по рідному краю. Влітку організовували екскурсії по Україні: в Севастополь, в село Кримку Первомайського району, де учні дізналися про боротьбу підпільної організації молоді «Партизанська іскра» проти німецько-фашистських загарбників.

Тамара Андріївна вчила дітей любити свій край, любити рідну мову і знати її. Часто давала відкриті уроки, за які перевіряючи дякували їй. Кабінет української мови та літератури був найкращим в школі. До всього, до всіх справ вона ставилась серйозно і відповідально. Користувалась повагою учнів- ської молоді і педагогічного колективу. За сумлінну працю Тамара Андріївна нагороджена грамотами і подяками районного і обласного відділу освіти.

В 1991 році її запросили в Южноукраїнське ПТУ на посаду вчителя української мови і літератури. А в 1993 році вона вийшла на пенсію через те, що часто хворіла. В цьому ж році Тамара Андріївна прийшла в Раду ветеранів;в хор ветеранів, бо дуже любила співати. Пам’ятаю, як ми з Тамарою співали романс на вірші Т.Г.Шевченко і пісню про Константинівку дуетом, і самі були задоволені цим співом. В хорі її дуже поважали і вибрали старостою хора.

Довгі 15 років Тамара Андріївна працювала секретарем в раді ветеранів, дуже багато писала, брала участь у всіх заходах міста. На ветеранських зборах завжди виступала на захист дітей війни. Влітку виїжджала на дачу, працювала на землі, не могла сидіти в квартирі.

Тамара Андріївна має солідний трудовий багаж: 39 років педагогічного стажу і 15років активної роботи в раді ветеранів. На жаль, слабе здоров’я, негаразди з серцем завадили їй працювати далі.

Ми, її колеги по роботі, дякуємо Тамарі Андріївні за добру, сумлінну працю, за мудрість і справедливість.

Тож подякуємо долі за все світле, що було в нашому житті. Вдаримо лихом об землю! І заспіваймо, подруго моя, ще не раз пісню про рідний край. Здоров’я тобі і многая літа.

                                                                                                  Баликіна Л.П.