Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, установі, організації.

Відповідно до ст.102¹ КЗпП України та ст.19 Закону України „Про оплату праці” працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Працівникові, який працює як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, заробітна плата нараховується окремо за кожним робочим місцем.

Таким чином, оплата праці працівників, що працюють за сумісництвом, провадиться відповідно до чинного законодавства нарівні з іншими працівниками установи.

Згідно зі ст.1 Закону України „Про оплату праці” (далі –Закон) заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.3¹ Закону розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Тобто, якщо працівник виконав місячну норму праці, йому мають нарахувати заробітну плату не нижчу від розміру мінімальної заробітної плати.

За статтею 56 КЗпП України у разі встановлення неповного робочого часу оплата праці проводиться пропорційно до відпрацьованого часу.

Частиною 2 ст. ст.3¹ Закону визначено вичерпний перелік виплат, які не враховуються під час обчислення працівника для забезпечення її мінімального розміру. Це доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Отже, якщо працівникові встановлено доплати за роботу у важких та особливо шкідливих умовах праці, які виплачуються за результатами атестації робочих місць, доплату за використання дезінфікуючих засобів, за роботу в нічний час, підвищену оплату роботи в надурочний час, інші виплати визначені абзацом другим ст.3¹ Закону, то вони мають виплачуватися понад розмір мінімальної заробітної плати (3200,00 грн).

Виплати, не перелічені ч.2 ст.3¹ Закону , мають ураховуватися в мінімальній заробітній платі.

Тобто доплату за суміщення професій (посад), виконання обов’язків тимчасово відсутноього працівника, розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, ненормований робочий день, надбавки за класність, почесне звання, високі досягнення в праці, вислугу років, усі види премій, крім перелічених ч.2 ст.3¹ Закону, індексація тощо включаються до виплат, які мають ураховуватися в заробітній платі для забезпечення її мінімального розміру.