Строк випробування визначають на підставі ст.27 КЗпП України. Випробувальний термін обчислюється в календарних днях. Він не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, передбачених законодавством, за погодженням із відповідним виборним органом первинної профспілковою організацією — шести місяців; для робітників — одного місяця.

Істотною зміною, внесеною до ст.27 КЗпП, є норма, яка зобов’язує роботодавця не зараховувати до випробувального строку працівника дні, коли він фактично не працював, незалежно від причини. Тобто, якщо протягом випробування працівник був відсутній на роботі, скажімо, п’ять днів у зв’язку з хворобою, роботодавець має продовжити це випробування на таку саму кількість днів. Раніше ця норма була необов’язковою.

За такої умови роботодавець видає наказ (розпорядження) про продовження строку випробування, з яким працівника треба ознайомити під підпис.
Коли випробувальний термін закінчився, а працівник продовжує працювати, він уважається таким, що витримав випробування, а його дальше звільнення можливе лише на загальних підставах.