25 вересня місто енергетиків Южноукраїнськ попрощалося з легендарною людиною, колишнім директором Южно-Української АЕС, який обіймав цю посаду більше 20 років і до кінця життя користувався беззаперечним авторитетом серед колег-енергетиків не лише в Україні, а й у багатьох інших державах, депутатом Миколаївської обласної ради, Почесним громадянином міста Южноукраїнська, Заслуженим працівником ВП «Южно-Українська АЕС», Заслуженим енергетиком України Володимиром Павловичем Фуксом.
У церемонії прощання взяли участь декілька тисяч людей. Останню шану людині, яка все життя присвятила атомній енергетиці, віддали представники колективу Южно-Українського енергокомплексу на чолі з генеральним директором Володимиром Лісніченком, компанії «Енергоатом», Українського ядерного товариства, багатьох інших підприємств і організацій, Миколаївської обласної ради, жителі міста атомників.

Володимир Павлович Фукс - один з тих, про кого без перебільшення можна сказати людина-епоха. З його ім'ям нерозривно пов'язана історія будівництва, пуску та експлуатації Южно-Української АЕС, а також спорудження і розвитку її міста-супутника Южноукраїнська. За етапами його трудового шляху можна повністю прослідкувати історію розвитку атомної енергетики країни. У 2002 році його було обрано консультантом апарату Ради національної безпеки та оборони України, в 2010 році - віце-президентом Українського ядерного товариства та головою Української організації атомної енергетики.

Володимир Павлович Фукс обирався депутатом Миколаївської обласної ради п'яти скликань. За багаторічну самовіддану працю, вагомий особистий внесок у розвиток атомної енергетики його неодноразово було відзначено високими нагородами: двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак пошани», орденом «За заслуги» III ступеня, медалями «За доблесну працю», «За трудову звитягу» та ін. Його діяльність, як талановитого керівника, була відзначена не лише в межах України, а й за кордоном. У 1997 році Южно-Українську АЕС було удостоєно міжнародної нагороди «За збереження і розвиток інтелектуально-кадрового потенціалу підприємства», а особисто В.П. Фукс, як керівник підприємства, отримав персональну нагороду у формі кришталевого лицаря та золотого нагрудного знаку «За мудрість і гнучкість політики управління». 

Володимир Павлович Фукс помер на 87-му році життя. Його життєвий шлях назавжди залишиться великою та яскравою сторінкою в історії атомної енергетики України. Його справу продовжують його учні - ті, кого він навчав жити й працювати. Вони, в свою чергу, дають путівку в життя новим фахівцям-атомникам. Отже ім'я і справи Володимира Павловича Фукса залишаться жити на Землі!