Для підприємств, які здійснюють діяльність у сільськогосподарській галузі Податковим кодексом України (далі ПКУ) визначено пільгові режими оподаткування, що застосовуються такими суб’єктами господарювання при відповідності певним критеріям.

Так, статтею 209 ПКУ для сільськогосподарських товаровиробників визначено пільговий режим оподаткування в частині податку на додану вартість, а главою 2 розділу XIV Кодексу – порядок оподаткування сільськогосподарських товаровиробників фіксованим сільськогосподарським податком.

      Основним критерієм, який дає право сільськогосподарським товаровиробникам застосовувати зазначені пільгові режими оподаткування, визначено обсяг сільськогосподарської продукції, яка вироблена таким підприємством на власних або орендованих виробничих фондах (потужностях).

Таким чином, щодо земельних ділянок, що використовуються с/г товаровиробником – суб’єктом спеціального режиму сплати ПДВ чи платником фіксованого сільськогосподарського податку, повинно бути оформлено або право власності або право оренди у загальновстановленому порядку.

Належність земельної ділянки на праві власності чи оренди визначається відповідно до норм земельного законодавства України, де зазначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

       Згідно із ст. 25 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV ”Про оренду землі” із змінами та доповненнями, орендар земельної ділянки зобов’язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у визначеному законом порядку.

       Отже, відповідно до наведених норм, виникнення права власності чи користування земельною ділянкою пов’язане із державною реєстрацією відповідного правового акту, на підставі якого таке право надане.

      За відсутності належним чином зареєстрованого правовстановлюючого документа відповідна земельна ділянка не може вважатися такою, що знаходиться у власності чи на праві оренди в особи, яка фактично володіє такою ділянкою.

   У зв’язку із зазначеним сільськогосподарська продукція, вироблена (вирощена) на земельних ділянках, щодо яких не оформлені належним чином договори оренди, для цілей оподаткування податком на додану вартість в умовах спеціального режиму та застосування права на сплату фіксованого сільськогосподарського податку не може вважатися власно виробленою, а тому такі операції підлягають відображенню в податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.