Людина, її права і свободи становлять у правовій державі найвищу соціальну цінність, саме на їхнє забезпечення й найповнішу реалізацію у суспільному житті має бути спрямована уся державна діяльність і насамперед діяльність у сфері державного управління. Адже конституційний лад України ґрунтується на визнанні людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканості та безпеки, пріоритету її прав і свобод.

На сьогоднішній день гостро стоїть питання про реальне забезпечення проголошених засад. Громадянам України надана можливість захищати свої права, застосовуючи міжнародні норми у такому ж порядку, який передбачений для норм національного законодавства. До таких норм відносяться: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (ратифіковано Законом України          N 475/97-ВР від 17.07.97), Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, схвалений ООН від 16.12.1966 (ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII від 19.10.73), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права схвалений ООН від 16.12.1966 (ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII  від 19.10.73), Конвенція про права інвалідів від 13.12.2006 (ратифіковано Законом України N 1767-VI від 16.12.2009) та інші.

Покладаючись на Конституцію України, як на Основний закон нашої держави, у відповідності до якої приймаються всі нормативно-правові акти, залежно від спрямованості потреб особи щодо сфери суспільних відносин, можна виділити такі основоположні права і свободи людини та громадянина:

- фізичні права і свободи людини - право на життя, на свободу та особисту недоторканність, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на охорону здоров'я та медичну допомогу, на достатній життєвий рівень — свій і сім'ї;

- особистісні права і свободи - право на вільний розвиток своєї особистості, на повагу гідності, на свободу думки і слова, світогляду і віросповідання, свободу пересування і вибору місця проживання;

- політичні права і свободи людини і громадянина - право на громадянство, на свободу об'єднань у політичні партії, право збиратися мирно без зброї і проводити мітинги, походи і демонстрації, брати участь в управлінні державними справами, у референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади і місцевого самоврядування, рівного доступу до державної служби;

- економічні права - право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право на працю, на підприємницьку діяльність, на заробітну плату;

- гуманітарні права і свободи людини — це право її на освіту, на користування досягненнями культури і мистецтва, свобода творчості, авторські права;

- право на соціальний захист;

- право на соціальне забезпечення, пенсії та інші види соціальних виплат і допомоги, право на житло.

Стаття 55 Конституції України говорить, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Крім цього, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушення і протиправних посягань.

В цілому необхідно підкреслити, що з метою забезпечення дотримання в державі прав і свобод людини і громадянина, необхідно, щоб на всіх рівнях влади та кожним громадянином було високо усвідомлена важливість дотримання прав і свобод людини.

Локальні питання мають вирішуватися на місцях, а місцева влада повинна займатися не населенням, а кожною людиною окремо. Нові проекти нормативно-правових актів, які вносяться до парламенту, а також зміни, які пропонуються внести до чинного законодавства, в жодному разі не повинні звужувати змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Отже, реалізація та захист законних прав та свобод є невід’ємним правом кожної людини і громадянина, але таке право не повинно завдавати шкоди правам і свободам інших осіб. Адже, за загальним законом, як висловився Вікто?р - Марі Гюґо: «Свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої».