Департамент заробітної плати та умов праці розглянув лист щодо застосування частини 2 статті 14 Закону України „Про оплату праці” та повідомляє.

Вищеназваною статтею визначено, що норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватись лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більше як шість місяців.                                                                                                        

Тобто, після законодавчого підвищення розміру мінімальної заробітної плати підприємства виробничої сфери виходячи із своїх фінансових можливостей можуть підвищувати тарифні ставки (оклади) із збереженням співвідношень з того ж числа, з якого вводиться мінімальна заробітна плата, або через якийсь час, але не пізніше, ніж через шість місяців після введення нового розміру мінімальної заробітної плати.

У випадку, коли після підвищення мінімальної заробітної плати підприємство не спроможне підвищити заробітну плату всіх працівників із збереженням співвідношень в оплаті праці, необхідно видати наказ (розпорядження) по підприємству із обґрунтуванням фінансових складностей, які не дозволяють здійснити загальне підвищення заробітної плати, та вказати термін, на який переноситься підвищення тарифних ставок (окладів) із збереженням співвідношень в оплаті праці. При цьому, збереження співвідношень в оплаті праці, передбачене колективним договором, має бути встановлене не пізніше, ніж через шість місяців після підвищення на законодавчому рівні розміру мінімальної заробітної плати.

Також слід враховувати, що тарифні ставки (оклади) працівників, які встановлені на рівні мінімальної заробітної плати, після кожного підвищення на законодавчому рівні мінімальної заробітної плати мають підвищуватись до її рівня.