Організація системи охорони здоров'я в розвинутих країнах характеризується надзвичайною різноманітністю форм, оскільки кожна із них несе на собі відбиток особливостей еволюції охорони здоров'я і головне, яка формувалась природним шляхом, під впливом притаманного кожній країні комплексу економічних, культурних і політичних характеристик.

Всі ці обставини визначають життєздатність і сталість таких систем.

Реформування економіки України, перехід до ринкових відносин неминуче зачіпає і соціальну сферу, в тому числі принципові основи системи охорони здоров'я, і повинні здійснюватись з урахуванням ситуації в галузі, яка склалась на сьогодні, та відповідати інтересам всіх соціальних верств населення.

Україна проголошена соціально-орієнтованою державою і ринкові перетворення в нашій країні, в тому числі в галузі охорони здоров'я, мають відбуватися з урахуванням цього факту.

Саме тому в сучасних економічних умовах для нашої країни найбільш оптимальним є перехід від системи виключно бюджетного фінансування охорони здоров'я до системи, що базується на соціальному страхуванні.

В Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначена стратегія розвитку охорони здоров'я держави - впровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, яке при його раціональній організації дозволить поєднати кращі риси державної охорони здоров'я (загальнодоступність) та приватної медицини (висока технологічність), а також гарантувати пацієнту надання медичної допомоги на сучасному рівні.

Запровадження загальнообов'язкового соціального медичного страхування передбачає залучення додаткових позабюджетних джерел фінансування галузі та одночасне здійснення глибокої внутрішньої перебудови національної системи охорони здоров'я.

При цьому забезпечуються більш вагомі позиції охорони здоров'я в системі суспільних пріоритетів, незалежний, більш ефективний контроль за діяльністю медичних установ, якістю та ефективністю медичної допомоги.

Ми добре розуміємо, що за сьогоднішніх важких умов, які склалися в економіці України, введення додаткового страхового внеску на медичне страхування є досить складною проблемою, проте вона потребує невідкладного вирішення. Зібрані кошти дозволять забезпечити хоча б мінімальну потребу населення в медичній допомозі.

Впровадження загальнообов'язкового соціального медичного страхування не є універсальним засобом виведення галузі з кризи, проте воно здатне задіяти систему факторів, що адаптують охорону здоров'я до ринкових відносин, та закласти підвалини її становлення на рівень, гідний великої держави.