Соціальна політика будь-якої держави спрямована на соціальний захист різних соціальних і демографічних груп населення, особливо тих осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Ефективний соціальний захист – це не лише гарантовані державою соціальні виплати, а насамперед розвинена мережа соціальних послуг, які надаються з урахуванням особливостей і потреб різних категорій клієнтів.

Сучасна система соціальних послуг повинна відповідати потребам громадян і орієнтуватись на покращення якості їх життя.

Як зазначається у Концепції реформування системи соціальних послуг такі послуги необхідно наблизити до отримувачів, надавати на принципах адресності, індивідуального підходу, поваги до кожного клієнта та дотримання загальнолюдських прав.

Процес реформування системи соціального захисту області розпочато ще на початку 90-х років. Власне, тоді системи соціального захисту населення в її сучасному розумінні ще не існувало, а соціальне забезпечення здійснювалось через відповідні відділи обласних та районних виконавчих комітетів і обмежувалось призначенням пенсій, допомог та наданням населенню пільг.

Перехід до ринкової економіки призвів як до позитивних надбань, так і до серйозних соціальних ускладнень. Різко зріс рівень безробіття, значно знизився рівень життя населення. Реформування соціальної політики стало пріоритетним напрямком діяльності Уряду держави.

Життя ставило завдання: створити такий механізм соціального захисту населення, який міг би відповідно реагувати на зміни обставин, забезпечувати оперативне і оптимальне розв’язання питань. Крім того, соціальні служби мусили бути переорієнтовані з роботи за принципом „відпрацювання запитів клієнта” на роботу за принципом „назустріч потребам  клієнта”.

З цих позицій і було розпочато роботу по створенню нової, більш досконалої системи соціального захисту області. Цей процес можна умовно поділити на три етапи:

1.  Створення територіальних центрів соціального обслуговування (1991-1992 р.р);

2. Створення управлінь соціального захисту населення шляхом об’єднання територіальних центрів і відділів соціального забезпечення (1993-1994 р.р.);

3.  Формування нових підрозділів у складі районних управлінь соціального захисту, створення сільських (селищних) центрів соціального захисту населення (1995-1998 р.р.).

Отже, зміни відбулися в усіх ланках системи органів соціального захисту.

Така система соціального захисту існувала і розвивалась до початку
2010 року.

2010 року на виконання окремого доручення Міністерства праці та соціальної політики України в області проведено реформування системи соціального захисту.

В процесі реформування проведено реорганізацію управлінь праці та соціального захисту населення райдержадміністрацій, виконкомів міських (міст обласного значення) рад та створено територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

На цей час в системі органів праці та соціального захисту населення області соціальне обслуговування та надання соціальних послуг громадянам  забезпечують 24 територіальних центра соціального обслуговування (надання соціальних послуг), з них 19 – в сільській місцевості.

Основним та найбільш продуктивним надбанням структури соціального захисту населення області залишаються сільські центри соціального захисту населення, які діють при кожній сільській раді.

Створені вперше в Україні сільські центри є сучасними і необхідними в організації соціального захисту населення.

Щорічні обстеження громадян (подвірні обходи), які проводяться  працівниками центрів, дають можливість виявляти на місцях потреби людей, проводити широку роз’яснювальну роботу щодо змін в законодавстві,  розробляти та приймати конкретні соціальні програми, більш точно прогнозувати матеріальні витрати  для призначення усіх видів допомоги та надання соціальних послуг. Це посилює адресність допомоги та запобігає надмірному витрачанню бюджетних коштів. 

Спеціалісти центрів перевіряють правильність заповнення заяв, декларацій, поданих довідок, вивчають склад сімей, розглядають інформацію про її членів та стан матеріально-побутового забезпечення. На основі одержаної інформації  робиться висновок  щодо всіх можливих видів соціальної допомоги та послуг, на які мають право члени сім'ї або сім'я в цілому.

Враховуючи те, що допомога у зборі документів, необхідних для призначення різних видів соціальних послуг здійснюється безпосередньо за місцем проживання, громадяни не витрачають кошти на проїзд до місця розташування районних служб та організацій. Завдяки функціонуванню сільських центрів робота щодо соціального захисту жителів сіл здійснюється не за їх зверненнями, а внаслідок виявлення осіб, потребуючих соціальної підтримки.

2011 року відділеннями територіальних центрів, що знаходяться в сільській місцевості  різні види соціальних допомог та послуг надано:

- по збору документів для призначення різних видів державних допомог - 45971 особі;

- по збору документів для призначення субсидій – 21220 особам;

- надомне обслуговування – 4034 особам;

- соціально – побутові послуги – 29762 особам;

- адресну грошову та натуральну допомогу – 14954 особам.

Проте, зазначена структура не узгоджується з окремими положеннями чинного законодавства України.

Проблемним залишається відсутність на державному рівні нормативного документу щодо затвердження структури соціального захисту області із сільськими центрами соціального захисту населення.

На цей час відповідно до плану дій Ради Європи для України на 2011-2014 роки Миколаївська область визначена однією з пілотних стосовно проведення експерименту щодо вдосконалення системи надання соціальних послуг, який дозволить розширити коло категорій громадян та перелік соціальних послуг, що надаватимуться безпосередньо за місцем проживання у громаді.

Метою експерименту є оптимізація системи з надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, шляхом її реформування та створення єдиного Центру соціальних послуг, що дозволить розширити коло категорій громадян та перелік соціальних послуг, що надаватимуться безпосередньо за місцем проживання у громаді.

По завершенню експерименту та за результатами проведеного моніторингу буде надано рекомендації щодо доцільності подальшого запровадження апробованої організаційної структури надання соціальних послуг в усіх регіонах України, як національної моделі та внесення змін до чинного законодавства України.