СІРЯК Сергій Петрович

09.06.1989 – 06.04.2024

Солдат, водій в/ч А2227

Сергій народився у 1989 році в Южноукраїнську. Навчався у загальноосвітній школі № 1, здобув професію автослюсаря у місцевому машинобудівельному ліцеї. З дитинства завдяки батькові Сергій захопився транспортом: разом вони ремонтували техніку, хлопець опанував водіння автомобіля, як тільки зміг дотягнутися до педалей. У шкільні роки займався дзюдо, брав участь у різних змаганнях. Сильний, вольовий, та справедливий, він завжди намагався бути першим, а ще мріяв стати поліцейським. Проте пішов шляхом батька – здобув вищу технічну освіту в Миколаївському національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова та працював майстром каскаду ГЕС-ГАЕС філії ВП ПАЕС.

Сергій любив свій рідний край, любив Україну, тож, не вагаючись, на початку повномасштабного вторгнення добровільно вступив до лав ЗСУ. Вже у червні 2022 року отримав посвідчення учасника бойових дій. Його служба розпочалася з посади водія у евакуаційному підрозділі. Він вивіз з поля бою багато поранених українських бійців, чим врятував їм життя. На жаль, доводилося вивозити й чимало «двохсотих»… Пізніше Сергій став водієм у артилерійській бригаді. За сумлінну службу був неодноразово нагороджений відзнаками та медаллю до Дня Незалежності. Воїн прагнув бути максимально корисним державі й побратимам. Його девізом була фраза «Безвихідних ситуацій не існує», якою він завжди підтримував товаришів та рідних.

Сергій до останнього подиху залишався вірним сином України. 6 квітня 2024 року Герой трагічно загинув, захищаючи сон харків’ян. Невтішна мати залишилася без сина, без люблячого батька тепер зростатиме 12-річна Софійка, біль втрати обпекла молодшу сестру Сергія – Альону.

Герой Сергій Сіряк похований з почестями на Алеї Слави міського кладовища.