МІТІН Артем Сергійович

26.04.1994 – 18.04.2024

Старший навідник гранатометного відділення гранатометного взводу механізованого батальйону

Артем мав нелегке дитинство, у 6-ти річному віці втратив матір. До 14-ти річного віку виховувався у дитячому будинку. Навчався у Южноукраїнській школі №4. Після завершення вступив до Південноукраїнського професійного коледжу, де здобув спеціальність зварювальника. Мав ранній шлюб, який проіснував недовго. Проте в ньому народилася перша донька Артема, дуже схожа на тата.

У 2015 році, у віці 21-го року, Артем пішов за покликом душі - захищати Батьківщину. Захищав країну в зонах АТО, ООС. Там, на війні він знайшов те, чого йому не вистачало з дитинства: вірність, міцну дружбу, повагу і навіть любов. У Донецькій області він знайшов свою долю, одружився. Згодом народилася донечка, якій нині 4 роки.

Захисту своєї Батьківщини Артем Мітін віддав майже 10 років життя. Став справжнім професіоналом, з яким при виконанні бойових завдань радились навіть командири. Був відмінним та напрочуд точним навідником.

За роки військової служби мав неодноразові контузії. У лютому цього року отримав складне поранення, після якого проходив реабілітацію. Його не вбила ворожа куля. Але втомлене серце Артема, яке 10 років поспіль бачило криваву смерть, не витримало…

Артем Сергійович похований у секторі «Почесних поховань» Южноукраїнського міського кладовища.