ХАЗІЄВ Руслан Анатолійович

08.02.1977 – 09.10.2023

ХАЗІЄВ Руслан Анатолійович, старший солдат, снайпер 1 категорії дев’ятого окремого стрілецького батальйону в/ч А1736

Руслан Анатолійович народився у 1979 році в смт. Костянтинівка, пізніше його сім’я переїхала в Южноукраїнськ. Тут він закінчив дев’ять класів загально-освітньої школи №1. Мало цікавився розвагами, бо вважав за краще допомагати батькам у господарстві, дідусю з бабусею з городом. З часом був призваний на строкову військову службу, де здобув снайперські навички. Після армії влаштувався на роботу до Костянтинівського ТЕМу, де за 25 років виріс з монтажника до бригадира. Щасливо жив з дружиною та дітьми, коли в країну прийшла війна. Руслан одразу намагався записатися в тероборону, але добровольців вже було забагато. Тоді вирішив разом із сином допомагати волонтерам там, де потрібна була фізична сила. 17 березня 2022  отримав повістку і, не вагаючись, пішов у військкомат. За півтора роки Руслан Хазієв за мужнє виконання бойових завдань в Херсонській області, в місті Бахмут Донецької області, а також в Луганській області був нагороджений подяками: від командувача військ оперативного командування “Південь” генерала-майора Андрія КОВАЛЬЧУКА від 06.05.2023 року, від командира військової частини А7093 підполковника Павла ВЕРНИГОРИ наказ №306 від 28.06.2023. Нагороджений відзнакою командувача військ оперативного командування “Південь” генерала-майора Андрія КОВАЛЬЧУКА від 24.07.2023 року №491. Влітку 2023 року отримав Орден Золотого Хреста.

Руслан часто телефонував рідним, але майже нічого не розповідав про війну, бо беріг їх. 4 жовтня вперше за весь час зізнався: «Тут, на фронті, важко…» А 9 жовтня 2023 солдат, снайпер 1 категорії відділення снайперів Руслан Хазієв під час виконання обов’язків військової служби в зоні ведення бойових дій загинув біля населеного пункту Макіївка Луганській області. Без сина лишилися батьки, без старшого брата сестра, без люблячого чоловіка дружина, осиротіли діти Руслана та онучка.

Руслан Анатолійович Хазієв похований на Алеї слави Южноукраїнського кладовища.

Рішенням Южноукраїнської міської ради від 30.01.2024 №1571 присвоєно звання «Почесний громадянин Южноукраїнської міської територіальної громади» посмертно.