Пасічник Артем Анатолійович

17.06.1988 - 23.01.2023

Гранатометник відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти другого батальйону морської піхоти військової частини А2802, матрос.

Він народився і виріс в Южноукраїнську. Після 11 класу почав працювати на себе. Робив всі види ремонтних робіт, мав «золоті руки» і фотографічну пам‘ять.

В дитинстві сестрі часто доводилось заступатись за нього, та коли Артем виріс – він дуже змужнів фізично.

Рідні згадують Артема доброю, чесною, порядною людиною.

- Він з дитинства мав чудове почуття гумору, - розповідає рідна сестра Артема Аріна, - був артистичним, завжди жартував.

Чоловікові не довелося служити в лавах армії, але коли почалася антитерористична операція на сході України у 2014 році, одразу пішов добровольцем, де боронив території нашої держави в найгарячіших точках більше двох років.

Після повернення з зони АТО знову займався своєю справою, закохався і будував стосунки.

Та всі плани на майбутнє перервали події, що почалися 24 лютого 2022 року. Артем не міг спокійно спостерігати за стрічкою новин, яка щохвилини пригнічувала розповідями про вторгнення російських військ, які нахабно розгромлювали все на своєму шляху. Уже наступного дня він з’явився до військкомату і відправився на захист своєї Батьківщини. Напередодні нового року, Артем отримав осколкове поранення руки, перебував у шпиталі, та до кінця не оговтавшись, повернувся на передову.

Траплялося, що захисник по два, три тижні не виходив на зв'язок, а потім дзвонив рідним і казав, що все добре. Останній раз, він зателефонував 20 січня мамі, вона відчула, що завжди позитивний син – пригнічений. Він розповів, що місце їх дислокації під постійними ворожими обстрілами: «Нас криють, мамо, без перестану!». А 23 січня його не стало…  

- Він був хорошим сином та братом, - згадує сестра Аріна, - Його обожнювали племінники! Поруч з ними він і сам був наче дитя, грався, жартував! Для нас, його смерть – непоправна втрата. Але я вірю, що його душа потрапила до раю, бо він захищав Україну!

Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Водяне Донецької області.

Рішенням Южноукраїнської міської ради від 30.01.2024 №1571 присвоєно звання «Почесний громадянин Южноукраїнської міської територіальної громади» посмертно.