Назва міста - Південноукраїнськ

Шановний секретар Южноукраїнської міської ради, шановні депутати! Звертаємося до Вас з приводу перейменування нашого міста, а саме ВИКЛЮЧИТИ варіант назви міста «Гард», яка згідно до п. 2 статті 4 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії»: Присвоєння географічним об’єктам, юридичним особам та об’єктам права власності назв, що глорифікують, увічнюють, пропагують або містять символіку російської імперської політики, а також держави-терориста (держави-агресора) або її визначні, пам’ятні, історичні та культурні місця, населені пункти, дати, події, ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.» Підстава: 1. «Регіон Бугогардівської паланки слід розглядати в контексті Російської держави, до якої вона належала». (Ковальова О.Ф., «Бугогардівська паланка», стор. 60) 2. Козаки Бугогардівської паланки «Єя імпєраторского вєлічєства войска запорожского нізового» добровільно складали присягу російським імператрицям і імператорам, приймали активну участь у загарбницьких війнах московії і фактично допомагали московитам створювати імперію, втрачаючи при цьому залишки державності і волю народу України. Визнавши себе підданими російської імператриці і склавши їй добровільно особисту присягу 1734р. запорожці фактично увійшли до складу російської армії. «У 1762 р., у липні, з нагоди сходження імператриці Катерини II на престол всі козаки складали вірнопідданчу присягу…. У Бугогардівській паланці присягу складали 427 чоловік запорозьких козаків» «Наказ № 5 1762 р., січня 19 – Наказ Коша полковникам Самарської, Кодацької, Кальміуської, Бугоґардівської і Перевізької паланок про приведення до присяги на вірність імператору Петру ІІІ духовенства, незаміжніх і одружених козаків та їх дітей, яким виповнилося дванадцять років, з вписанням всіх хто присягнув у відповідний реєстр та відправкою його в Кіш» («Присяга Війська Запорозького Низового 1762 року», стор. 26-27) 3. Не зважаючи на аргументи Пилипа Орлика, викладені у листі від 23 квітня 1734 року до запорізького товариства, що настав час для звільнення вітчизни від московського тиранського ярма задля створення Української держави та приєднатися до антиросійської коаліції європейських держав, запорожці проігнорували його, та, в надії на милість російської імператриці, направили Орлику листа, в якому вони відмовились від його пропозиції і повідомили, що це не москва їх кличе до себе, «а самі козакі чєлобітния посилалі к царскому вєлічєству с неотступнимі просьбамі прінять запорожцев «до прєжнєй ласкі і мілості». «Въ заключеніе же письма запорожцы просили Орлика оставить ихъ совершенно въ покое не писать больше никакихъ писемъ, такъ какъ они теперь уже подданные не крымского хана, а русской императрицы, которой будут служить до последних дней своей жизни «изъ рода в родъ и становиться за счастливое владеніе ея и всего христіанского посполитого народа»» (Д.І. Яворницький «Исторія запорожскихъ казаковъ 1686-1734», стор. 578-587) 4. Назва «Гард» має «унікальну» популярність на росії. Цим словом названо як мінімум 108 охоронних і торгових підприємств на росії! Таку ж назву - «Гард» - має магазин (https://voengard.ru/) з продажу військового одягу у москві. А найгірше, що в Мінську є «ООО «Гард-сервіс» - приватна військова компанія Лукашенка, яка співпрацює з ЧВК «ВАГНЕР» (https://ukrrudprom.com/news/V_Belarusi_komplektuyut_boytsami_analog_CHVK_Vagnera_dlya_vtorgeniya_v_Ukrainu.html). Слово «гард» використовується в назвах брендів та магазинів меблів, одягу, спортивної спідньої білизни, ліків, фарб, добрив. До повномасштабного вторгнення у нашому суспільстві сприймалась служба козацтва російській імперії просто як історичний факт, але тільки після 24 лютого 2022 року такий факт як присяга останнього Гетьмана Кирила Разумовського, призначеного імператрицею Єлизаветою Петрівною, та даючи їй присягу у придворній церкві зобов’язувався бути «вірним і слухняним рабом і підданцем і народ малоросійський до вірності та послуху приводити», присяги козаків Нової Січі, говорить про те, що Військо Запорожське Низове служило інтересам російської імперії і є складовою РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРСЬКОЇ ПОЛІТИКИ, і елементом сучасної російської пропаганди. Як приклад, можна навести діяльність організованого 17 вересня 1994 року «Козачего войска запорожского нізового», що об’явило себе продовженням того «війска запорожского нізового», що було ліквідовано указом Катерини ІІ в червні 1775р. Очолив його козачий полковник Олександр Панченко (колишній кошовий осавул «ЗС»). По суті, продовженням автономної козачої держави, відомої в історії під назвою «Землі Вольностєй Войска Запорожского Нізового», юрисдикція якої поширювалася на території нинішньої Запорізької, Дніпропетровської, Донецької, Херсонської, Миколаївської, Кіровоградської областей. Козаки рішуче заявили, що підтримують лише канонічну УПЦ, відновлюють зв'язки з побратимами на Дону та Кубані, виступають за духовну єдність слов'янських та інших православних народів України, Росії, Білорусії. Підтримку КВЗН одразу ж висловили капітани індустрії, об'єднані в обласну Спілку промисловців та підприємців «Потенціал» і насамперед президент найбільшого в СНД авіадвигунобудівного ВАТ «Мотор Січ», Герой України, народний депутат України В.А. Богуслаєв, якому зараз висунуте звинувачення у державній зраді. 14 лютого 2022 року Запорізький окружний адмінсуд заборонив Міжнародну громадську організацію «Козацьке військо Запорозьке низове» (керівник Олександр Панченко), визнавши громадську організацію та її діяльність проросійською. Зокрема, Панченко з початку 2010 року на постійній основі здійснював планомірну роботу з організації заходів деструктивного характеру, сповідуючи при цьому культ шанування радянських традицій і так званого російського миру. (https://glavcom.ua/country/criminal/sud-zaboroniv-orhanizatsiju-kozaka-kolaboranta-ta-fihuranta-plivok-shlazjeva-panchenka-916099.html) Тому все, що пов’язане з діяльністю Бугогардівської паланки, підпадає під дію зазначеного вище Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Окрім того, с. Богданівка до 1799 року мала назву «Гардове», тому претендувати на повернення цієї історичної назви має право саме с. Богданівка., а не місто Южноукраїнськ, що було побудоване з 1975 року, завдяки будівництву АЕС. Не було б АЕС, не було б і міста. Згідно з Вікіпедією «Півде́нь Украї́ни — культурно-історичний регіон України, до складу якого входять Криворізька агломерація, Запорізька, Дніпропетровська, Херсонська, Одеська та Миколаївська області, а також Автономна Республіка Крим та місто Севастополь (історична назва Таврія).» «Микола́ївська о́бласть (Миколаївщина) — область на півдні України. Утворена 22 вересня 1937 року. Розташована на півдні країни в межах Причорноморської низовини в басейні нижньої течії річки Південний Буг. На заході межує з Одеською, на півночі з Кіровоградською, на сході та північному сході з Дніпропетровською та на південному сході з Херсонською областями України. На півдні омивається водами Чорного моря. Наше місто побудовано в південному регіоні України, посеред Південноукраїнського степу, на березі Південного Бугу, поряд з унікальним Південноукраїнським енергокомплексом – життєво важливим для України стратегічними об’єктом, особливо зараз, коли ворог нищить енергетичну систему України, і особливо минулої зими, коли Південноукраїнська АЕС живила Україну світлом, якого так не вистачало Україні. Тому наше місто має носити назву на честь нашої АЕС! Назва «Південноукраїнськ» не є «покручем». Складається з двох українських слів «Південь» і «Україна». Термін «Південноукраїнський» використовується в літературі, історії, географії: «південноукраїнський степ», «південноукраїнський фронтир», «Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського», періодичних виданнях: «Південноукраїнський медичний науковий журнал», «Південноукраїнський правничий часопис» і в геології: «південноукраїнська монокліналь» та ін. У зв’язку з викладеним вище, вважаємо ВИЯВОМ НЕПОВАГИ до тих хто будував місто, живе в ньому і працює, хто воює зараз з російським агресором і ЗНУЩАННЯМ НАД ПАМ’ЯТТЮ тих, хто загинув боронячи нашу Незалежність, надання місту назву «Гард» на честь козаків Бугогардівської паланки войска єя імператорского вєлічества Запорожского нізового, що присягали російським імператорам і приймали участь в російських загарбницьких війнах, вважаємо НЕПРИПУСТИМИМ. І ще, дуже недоречно зараз, під час війни з Росією, прибрати з мапи України назву міста одним з коренів якої є «Україна». На радість пропаганді країни-агресора. Це просто злочин! Ми пропонуємо привести назву нашого міста до норм українського правопису, а саме Південноукраїнськ. Тому просимо Вас прийняти рішення та звернутися до Верховної Ради України з ним, згідно до чинного законодавства, про надання місту Южноукраїнськ назви Південноукраїнськ.