Пам’ятаємо!
Пам'ятаємо 13.03.2026
Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради
Сьогодні минають треті роковини загибелі Захисника України, воїна нашої громади, солдата, сапера 1-г...
До площі перед Палацом культури «Енергетик» сьогодні йшло багато людей, а в руках квіти. Багато квітів. І багато суму й болі в очах.
Південноукраїнськ проводжав в останню путь світлу, відважну людину – 35-річного Дениса Юрійовича Гальопу. Звістка у соцмережах про його загибель тиждень тому шокувала громаду: його особисто знала дуже велика кількість людей, для яких смерть Дениса стала страшною трагедією…
Денис народився і виріс у Південноукраїнську, навчався у першій школі, а потім – у гімназії № 1. Вже у школі він отримав ласкаве ім’я – Гальопчик… Сам він понад усе любив свою молодшу сестру Ірину. Він захищав її, підтримував, допомагав. Коли вона почала займатися бальними танцями, він зробив те саме, щоб підтримати та надихнути своїм прикладом сестричку. Та скоро сам закохався у танці, і надовго став частиною колективу «Натхнення». А ще Денис захопився малюванням, займався різним спортом: грав у футбол, стрибав із парашутом, катався на сноуборді, займався фрирайдом. Однією з важливих рис хлопця була цілеспрямованість. Тож після отримання середньої освіти вступив до Дніпропетровської митної академії, де здобув спеціальність інженера транспортних та цифрових технологій. Довчився та переїхав у Київ, працював логістом на декількох приватних підприємствах.
Згодом Денис одружився, народився син, Марк… Родина жила у Ірпені. На початку війни Денис звільнився, бо його роботодавці співпрацювали з росіянами. Жага розвиватися спонукала його навчатися на IT-курсах. Він успішно почав працювати у цій сфері, ставши висококваліфікованим спеціалістом. Водночас він брав участь у благодійних марафонах на підтримку ЗСУ.
24 серпня 2025 року Денис був мобілізований. Потрапив до відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів, став оператором безпілотних літальних апаратів. Його “пташки” влучно й нещадно знищували ворогів…
Щоранку Денис незмінно спілкувався з рідними. 5 січня він написав повідомлення “Перебуваю на позиції. Зателефоную пізніше”. На жаль, не зателефонував… В цей день солдат Денис Гальопа під час виконання бойового завдання загинув від уламку ворожого дрону-камікадзе у Покровському районі Донецької області.
Його побратими, які приїхали на поховання, згадують: воїн був дуже добрим товаришем, світлою людиною, яка надихала оточуючих, заряджала позитивом… “Дружній, відповідальний, завжди допомагав всім. У нього був великий потенціал як у військового”. Товариші очікували, що Денис згодом очолить взвод, та не судилося…
До рідних і близьких звернулися зі словами співчуття секретар міської ради Денис Кравченко, майор Андрій Чорний, начальник відділення ЦВС Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також побратим загиблого - заступник командира батальйону безпілотних систем Лілія Гайдук. Їхні слова були сповнені болю й вдячності за подвиг воїна.
Майор Андрій Чорний урочисто передав дружині загиблого державний прапор, яким було вкрито труну — як знак пошани від усієї держави.
З Денисом прощалися рідні, друзі, побратими, знайомі та земляки. Люди стояли на колінах, схиляючи голови перед його подвигом. Лунали слова вдячності й скорботи, що зливалися у спільний біль громади.
Свій останній спочинок Денис Гальопа знайшов на Алеї Слави Південноукраїнського кладовища, серед інших героїв, які віддали життя за Україну.
Вічна пам’ять і слава воїну, який пожертвував власним життям заради свободи та майбутнього нашої держави!
