Не залишатися осторонь: як зрозуміти, що колега потребує підтримки?
Управління соціального захисту населення Південноукраїнської міської ради
Іноді люди, які потребують підтримки, знаходяться поруч із нами щодня — це можуть бути не лише...
Управління соціального захисту населення Південноукраїнської міської ради продовжує інформувати громадян про безпечні способи взаємодії та ресурси допомоги у випадках домашнього насильства та насильства за ознакою статі.
Продовжуючи тему реагування на випадки насильства, окремої уваги потребує комунікація з кривдником, який є ветераном або військовослужбовцем. Це один із найскладніших аспектів роботи, адже взаємодія з людиною, яка має бойовий досвід, вимагає особливої чутливості до тону, темпу розмови, фізичної дистанції та контролю простору.
Люди з бойовим досвідом часто гостро реагують на тиск — навіть якщо він проявляється лише у словах чи інтонації. Саме тому допомога має сприйматись як підтримка, а не як покарання, а професійна комунікація — ґрунтуватися на чітких і безпечних принципах.
Ключові принципи взаємодії з кривдником:
- Чіткість і спокій — рівний тон без оцінок і моралізаторства.
- Оперування фактами, а не ярликами: «Ви підвищили голос», «Ви кинули предмет», замість «Ви агресивні».
- Спілкування з гідністю — без переходу в «позицію влади», з дотриманням нейтральності та професійної дистанції.
- Безпека — не наближатися, не торкатися без дозволу, контролювати фізичну дистанцію та простір.
- Стабілізація замість “заспокоєння” — фрази «заспокойтесь» або «візьміть себе в руки» можуть мати протилежний ефект.
- Пауза і дихання — уповільнення темпу розмови, дозволені паузи, зниження інтенсивності.
- Техніки стабілізації — застосування базових вправ у разі гніву, дезорієнтації чи сильного напруження.
У взаємодії допомагають низький рівний голос, чіткі межі та короткі зрозумілі інструкції.
У складних випадках
Якщо у військового або ветерана є ознаки психотравми (ПТСР, депресія, інші психічні розлади, втрата контролю над емоціями), доцільно:
- повідомляти відповідні служби — за згодою людини або відповідно до законодавства;
- залучати військового психолога або командування (для діючих військовослужбовців);
- надавати контакти кризових центрів, ветеранських хабів, спеціалізованих служб.
Робота з постраждалою особою
У ситуаціях, коли кривдник має статус ветерана або військового, фахівці часто стикаються з додатковими викликами. Через внутрішні установки, вплив оточення чи загальний контекст війни постраждала особа може виправдовувати насильство, посилаючись на бойовий досвід кривдника:
- «Йому важко після фронту»
- «Він не може адаптуватися»
- «Я не хочу, щоб він мав проблеми»
Важливо допомогти постраждалій розділити співчуття до людини та відповідальність за насильство. Підтримуючими можуть бути фрази: «Ти не винна в тому, що він має травму», «Ти можеш співчувати, але маєш право на безпеку», «Допомога йому не означає, що ти мусиш терпіти насильство».
