Громада у скорботі: у Південноукраїнську попрощалися з воїном Антоном Мокеєвим

Пам'ятаємо 02.05.2026 Версія для друку

На щиті повернувся додому наш земляк, світла та мужня людина – Антон Геннадійович Мокеєв. Площа біля Палацу культури «Енергетик» сьогодні була переповнена болем і вдячністю: рідні, близькі, колеги-енергетики та жителі громади зібралися разом, щоб провести Героя у його останню земну дорогу.

Антон народився у 1985 році. Хоча перші кроки він зробив далеко від України, доля міцно пов’язала його з Південноукраїнськом, куди він переїхав із батьками ще малюком у 1987-му. Саме тут, серед наших вулиць, проходило його дитинство. Після закінчення дев’яти класів четвертого ліцею він обрав шлях майстра – здобув професію газоелектрозварювальника у місцевому коледжі.

Його працьовитість і серйозне ставлення до справ відкрили йому двері до стратегічного підприємства нашого міста. Ставши частиною колективу Південноукраїнської АЕС, Антон зарекомендував себе як фахівець, на якого завжди можна покластися. Він ніколи не зупинявся на досягнутому: працюючи на станції, паралельно здобував вищу освіту в Миколаївському НУК імені адмірала Макарова, гартуючи свій професіоналізм день за днем.

Коли над країною нависла загроза, Антон опинився перед вибором. Робота на АЕС давала йому законне право на бронювання та спокійне життя в тилу. Проте він обрав інший шлях — шлях воїна. Без зайвого пафосу чи гучних обіцянок він пішов захищати рідну землю, бо відчував, що інакше просто не може.

На фронті його мужність була відзначена почесною нагородою – «Золотим хрестом». Він був справжнім солдатом, який дбав не про славу, а про результат.

Остання розмова з мамою 15 квітня була короткою, сповненою тієї тихої чоловічої турботи, яка сильніша за будь-які слова: «Нехвилюйся, зв’язку не буде, заходимо в точку А».Та 20 квітня надійшла звістка, що чорним болем відгукнулася в душах рідних: поблизу Довгої Балки на Донеччині старший солдат Антон Мокеєвполіг у бою, до кінця залишившись вірним присязі та своїй країні.

Для всіх, хто знав Антона, він назавжди залишиться неймовірно доброю та простою людиною. Він був справжнім центром своєї сім’ї – люблячим сином, надійною опорою для двох братів і найніжнішим батьком для своїх донечок. Його життя було коротким, але яскравим, наповненим змістом і справжніми вчинками.

Слова скорботи від керівництва громади, Південноукраїнської АЕС, військового командування та побратима Антона сьогодні відлунювали тугою в серцях присутніх. Державний прапор, що вкривав труну, був переданий матері загиблого як найвищий знак народної шани за подвиг її сина. Громада, стоячи на колінах, проводжала Антона крізь живий коридор пам’яті.

Світла пам’ять Антону Мокеєву, воїну, який обрав честь і залишився вірним їй до останнього подиху!