Сьогодні на площі перед Палацом культури «Енергетик» Південноукраїнська громада попрощалася із загиблим Героєм — старшим лейтенантом Антоновим Максимом Геннадійовичем, 1994 року народження. Люди стояли на колінах, схиляючи голови у скорботі, вшановуючи його подвиг і світлу пам’ять.

Максим народився і виріс у Південноукраїнську. Тут минуло його дитинство, тут він пішов до школи №1, тут формувався його характер — чесний, добрий, відповідальний і сильний. У дитинстві він захоплювався плаванням і народними танцями, мріяв про довге й щасливе життя. Та доля випробувала його рано: у десять років він втратив батька, і відтоді мама стала для нього цілим світом.

Максим мріяв стати юристом, захисником правди й справедливості. Після школи вступив до Первомайського фахового коледжу на спеціальність «Правознавство», а згодом продовжив навчання у Миколаївській академії кораблебудування. Паралельно він служив у військовій частині 3044 Національної гвардії України.

У 2015 році Максим прийняв рішення, яке визначило його долю: він став на захист України. Його життя перетворилося на життя воїна — передова, бої, поранення, побратими, заради яких він не раз ризикував власним життям. Згодом він повернувся до Національної гвардії, служив у частині 3029, яка базувалася в Одесі, але виконувала завдання там, де було найважче.

У травні цього року Максим проходив реабілітацію після чергового поранення. Для матері це були безцінні дні — розмови, обійми, просте щастя бути поруч із сином. Та воїн знову повернувся на фронт. Останній дзвінок був увечері 23 липня: кілька уривчастих фраз — «Все добре! Не переймайся!» — які назавжди залишаться в материнському серці.

27 липня 2026 року старший лейтенант Антонов Максим Геннадійович, командир другого оперативного взводу першої роти оперативного призначення на бронетранспортерах другого батальйону оперативного призначення, під час виконання бойового завдання у складі групи евакуації поблизу Добропілля Донецької області загинув у стрілецькому бою, рятуючи побратимів.

Зі словами співчуття до матері героя звернулися секретар Південноукраїнської міської ради Денис Кравченко та заступник командира в/ч 3044 підполковник Ігор Моспан. Денис Кравченко наголосив, що громада ніколи не забуде Героя і не пробачить його загибелі. Ігор Моспан запевнив, що Максим назавжди залишиться в особовому складі військової частини, а його мама завжди матиме підтримку побратимів.

Під час хвилини мовчання присутні схилили голови у скорботі. Ігор Моспан урочисто вручив матері державний прапор України, яким було вкрито труну. Жителі громади проводжали Героя з площі Палацу культури «Енергетик», стоячи на колінах. Після відспівування Максим Антонов був похований на Алеї Слави Південноукраїнського кладовища.

Пам’ять про Героя назавжди залишиться в наших серцях.