На щиті повернувся воїн, житель нашої громади Євген Олександрович Прокоф’єв. Площа біля Палацу культури «Енергетик» сьогодні стала місцем спільного болю: тут зібралися рідні, друзі, знайомі та сотні небайдужих мешканців, аби віддати останню шану земляку, який поклав життя за свободу України.

Євген народився у 1989 році в Костянтинівці. Його характер формувався у великій родині, де мама сама виховувала семеро дітей. Змалечку він знав, що таке відповідальність: вдома завжди було багато роботи, і Євген ніколи не цурався праці. Він став справжньою опорою для матері — тим надійним плечем, на яке можна було покластися у найважчі хвилини.

Після навчання у Костянтинівській школі, де він захоплювався футболом, Євген обрав чесну робітничу професію зварювальника у Південноукраїнському професійному коледжі. Як і багато молодих людей, він шукав свій шлях: їздив на заробітки, пробував сили у різних сферах, але серцем завжди повертався додому. Він відчував, що його місце — тут, на рідній землі, поруч із близькими.

Війна для Євгена стала особистим викликом. Він щиро вболівав за долю України й прагнув стати на її захист, проте тривалий час стан здоров’я не дозволяв йому потрапити до лав ЗСУ. Але він не відступав. Коли нарешті настав момент стати до строю, він прийняв його без вагань.

У війську Євген ніби знайшов себе заново. Позиція сапера вимагає неабиякої витримки та зосередженості, і він став частиною тієї невидимої, але надміцної сили, що тримає фронт.

26 березня 2026 року Євген мав святкувати свій день народження. Рідні та друзі раз по раз набирали його номер, писали вітання, мріючи почути його голос. Але телефон мовчав, а повідомлення так і залишилися непрочитаними. Далі були болісні дні невідомості зі статусом «зник безвісти». Мати до останнього трималася за надію, вірячи, що син просто в укритті, що він обов’язково озветься...

Та згодом прийшла страшна звістка: солдат Євген Прокоф’єв, сапер другого відділення інженерно-саперного взводу, загинув саме у свій день народження під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Світле Покровського району Донецької області.

До присутніх на площі зі словами глибокої скорботи звернулися заступник міського голови Сергій Горностай та начальник відділення ЦВС Вознесенського РТЦК та СП майор Андрій Чорний. Вони подякували родині за виховання справжнього патріота та наголосили на неоціненності його подвигу.

Одним із найбільш щемливих моментів ритуалу стала передача державного прапора. Майор Андрій Чорний урочисто вручив матері загиблого синьо-жовте полотно, яким була вкрита труна — символ вдячності держави за вірність присязі.

Вся площа схилилася на колінах перед Героєм та у скорботному мовчанні жителі громади проводжали свого захисника в останню путь.

Євген Прокоф’єв залишиться в нашій пам’яті як людина великого серця, вірний син своєї матері та мужній оборонець своєї країни. Його ім’я тепер навіки вписане в історію нашої громади та вільну історію України.

Світла пам’ять Герою! Доземний уклін за подвиг.