Сьогодні мешканці Південноукраїнська зібралися на площі перед Палацом культури «Енергетик», щоб провести в останню путь мужнього воїна, земляка й колегу Миколу Васильовича Гузя. Серед присутніх було багато працівників ВП ПАЕС, адже саме там загиблий довгі роки працював і здобув щиру повагу колективу. Люди прийшли з квітами, зі сльозами й болем у серці, щоб схилити голови перед його подвигом.

Микола народився у 1974 році в селі Володимирівка Доманівського району, у родині бухгалтерів, де цінували працю й людяність. Закінчив місцеву школу, навчався у Первомайському політехнічному коледжі, а згодом служив у десантних військах. Повернувшись додому, працював, будував життя, у 1998 році одружився. Найбільшим скарбом для нього стали дві доньки, яких він ніжно любив і завжди підтримував.

Багато років Микола працював на Південноукраїнській АЕС ізолювальником, створюючи добробут для своєї родини. У 2014 році, коли країна потребувала захисту, він став до лав Збройних Сил України. У складі 57-ї окремої механізованої бригади тримав оборону біля Горлівки та інших гарячих точок Донбасу. За службу отримав відзнаки й нагороди, але найбільшою цінністю для нього була довіра побратимів і любов рідних.

Після повернення з АТО він продовжив службу у воєнізованій охороні ПАЕС. А коли у 2022 році війна охопила всю країну, Микола знову був готовий стати до бою. У серпні 2023 року його мобілізували, він пройшов навчання в Іспанії й 25 листопада вирушив на фронт. 28 листопада під час виконання бойового завдання Микола зник безвісти. Два роки рідні чекали на звістку, жили надією та молитвами, і лише у березні 2026 року стало відомо про збіг ДНК… Встановлено, що Микола Васильович Гузь, стрілець-помічник гранатометника 2-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону, вірний військовій присязі , загинув 29 листопада 2023 року у бою за Батьківщину в районі населеного пункту Роботине Запорізької області.

До рідних і близьких звернулися зі словами скорботи та вдячності за подвиг воїна заступник міського голови Сергій Горностай, начальник відділення ЦВС Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Андрій Чорний, а також заступник генерального директора з персоналу філії ВП ПАЕС Сергій Котельник. Їхні слова були сповнені болю, але й глибокої пошани до людини, яка віддала життя заради України.

Під час поховання майор Андрій Чорний урочисто передав рідним загиблого державний прапор, яким було вкрито труну — як знак пошани від усієї держави. Люди стояли на колінах, схиляючи голови перед його подвигом. Рідні, друзі, колеги й земляки єдиним болем проводжали Миколу Васильовича Гузя в останню дорогу.

Вічна пам’ять і слава мужньому воїну, який не вагався віддати найдорожче — власне життя — заради рідної землі та своїх дітей.