24 лютого 2022 року. Цю страшну дату сьогодні згадують жителі нашої громади разом з усією країною. На площі перед виконавчим комітетом на захід «Національний день молитви» зібралися рідні загиблих воїнів, полонених та зниклих безвісти, військові, працівники місцевого самоврядування, представники ВП ПАЕС, жителі громади… І в усіх в очах одне – біль. Навіть у дітей, які є ровесниками війни і які не знають мирного життя.

За 1461 день війни ми постарішали на десятки років. Багато хто з нас втратив рідних, близьких, друзів. Ще у багатьох серця живуть в інших місцях – там, на фронті, в окопах, де наші чоловіки, батьки, сини, брати. Ми живемо їхнім життям, чекаємо на їхні дзвінки, молимося за їхню безпеку.

Ми стали волонтерами. У вільний від роботи час плели маскувальні сітки, готували їжу для воїнів, збирали кошти на амуніцію та ліки. Ми навчилися справлятися зі страхом, з панічними атаками, з думкою про те, що наше життя вже ніколи не буде таким, як раніше. Змінилися наші мрії…

Ми об’єдналися, щоб наблизити закінчення війни, щоб наблизити перемогу. І сьогодні, стоячи на площі, ми безмежно вдячні нашим воїнам за те, що живі, що вільні, що можемо разом згадувати і молитися.

Цей біль — спільний. Але й сила наша — спільна. І саме вона допомагає нам вистояти, щоб одного дня сказати дітям: «Ми перемогли. Ви будете знати мирне життя».

Сьогодні, як і кожного дня, ми вшанували пам’ять всіх загиблих у російсько-українській війні хвилиною мовчання. А ще у спільній молитві просили небеса про мир, згадуючи все те, що ми пережили і що зробило нас сильними зі сталевими стрижнями всередині та біллю у очах…

Дошка вічної пам’яті сьогодні поповнилася десятками свічок та лампадок: в пам’ять про все, що ми пережили, з надією на мирне майбутнє…