Сьогодні ми провели в останню путь нашого земляка, кулеметника 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 3-й стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону військової частини 59-ї окремої штурмової мотопіхотної бригади збройних сил України імені Якова Гандзюка, солдата Ігоря Кіріленка, який віддав своє життя, захищаючи Україну.

Його життєвий шлях був шляхом праці, доброти та справедливості. Народився Ігор у Первомайську, навчався у школах Південноукраїнська та Костянтинівки, працював у приватному підприємстві рідного міста. Мав «золоті руки» — умів полагодити будь-яку техніку, від мультиварки до автомобіля, завжди допомагав людям і волонтерам. Був принциповим, шукав правду, мав гостре почуття справедливості.

Попри проблеми зі здоров’ям 11 січня 2024 року Ігор став до лав Збройних сил України. Після навчання опинився на фронті. 28 березня 2024 року під час артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Первомайське Донецької області він зник безвісти. Майже два роки родина жила в очікуванні, між надією і болем. Лише нещодавно підтверджено: Ігор загинув, боронячи рідну землю.

Громада Південноукраїнська зібралася, щоб віддати шану своєму захисникові. Люди прийшли з квітами, зі сльозами й молитвами, аби провести Ігоря Кіріленка в останню путь…

До рідних і близьких звернулися зі словами співчуття керуючий справами виконавчого комітету Віталій Паненко та начальник відділення ЦВС Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Андрій Чорний. Андрій Чорний урочисто передав батькові загиблого державний прапор, яким було вкрито труну — як знак пошани від усієї держави.

З воїном прощалися рідні, друзі, знайомі та земляки. Люди стояли на колінах, схиляючи голови перед його подвигом. Лунали слова вдячності й скорботи.

Свій останній спочинок Ігор Кіріленко знайшов на Алеї Слави Костянтинівського кладовища, серед інших героїв, які віддали життя за Україну.

Вічна пам’ять і слава воїну!