Моніторинг статистичних даних вказує на те, що найбільший відсоток серед причин настання ­нещасних випадків на виробництві – психофізіологічні причини. Своєю чергою, левову частку таких причин становить перебування потерпілого у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння під час настання нещасного випадку.

Прямої заборони появи чи перебування працівника на роботі у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння чинне законодавство України, зокрема Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП України) і Закон України «Про охорону праці», не містять

Тому за доцільне буде затвердити правила внутрішнього трудового розпорядку. на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку,  (а також в інструкціях з охорони праці) де визначити норму про заборону появи чи перебування працівника на робочому місці у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння, вживання алкоголю на роботі (на території та в усіх приміщеннях, як під час, так і після роботи) та про обов’язок негайного відсторонення нетверезих працівників.

Згідно з українським законодавством поява або перебування працівника на роботі у стані алкогольного сп’яніння є підставою для:

• відсторонення працівника від роботи (ст. 46 КЗпП України);
• звільнення працівника (п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та п. 13 ст. 65, ч. 5 ст. 66 ЗУ «Про державну службу»);
• оголошення догани (ст. 147 КЗпП України);
• стягнення шкоди у повному розмірі в разі завдання збитків (п. 4  ст. 134 КЗпП України).

Заборона перебувати на робочому місці в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння прямо випливає зі змісту ст. ст. 40, 46 КЗпП України.

Так, відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП України поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння визнається підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння згідно зі ст. 46 КЗпП України є підставою для відсторонення працівників від роботи роботодавцем.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення: догана або звільнення (ст. 147 КЗпП). Водночас поява державного службовця на службі в нетверезому стані може призвести відразу до звільнення (ч. 5 ст. 66 ЗУ «Про державну службу»).

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» Верховний Суд указав, що за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння працівники можуть бути звільнені з роботи в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов’язки.

З огляду на це виникають щонайменше такі запитання щодо практичної реалізації вказаних норм:

• Яка законодавчо визначена процедура встановлення факту появи чи перебування працівника на роботі у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння?
• Яка законодавчо визначена процедура відсторонення працівника від роботи внаслідок появи чи перебування на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння?

На цей час в Україні немає нормативно-правового акта, який би передбачав обов’язок працівників проходити огляд «на тверезість» і визначав би процедуру проведення огляду.

Також немає й нормативно-правового акта, який би регулював питання відсторонення працівника від роботи внаслідок появи чи перебування на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

Отже, підприємства, установи та організації повинні розробити докладний механізм установлення факту появи чи перебування працівника на роботі у стані сп’яніння, процедуру відсторонення такого працівника від роботи тощо.

За матеріалами журналу «Охорона праці»