Україною у 1991 році ратифіковано Конвенцію про права дитини від 20 листопада 1989 року. Цим нормативно–правовим документом встановлено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно статті 4 Конвенції  «Про контакт з дітьми», ратифікованою Україною 20.09.2006, дитина   та   її   батьки   мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Але, такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах.

Стаття 157 Сімейного кодексу  України  зобов’язує того з батьків, який проживає окремо від дитини  брати участь у вихованні дитини та надає йому право на особисту участь у спілкуванні з дитиною. Необхідно звернути увагу на статтю 15 Закону України «Про охорону дитинства», якою встановлено право  дитини, котра проживає окремо від батьків або одного з них, на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Питання про участь у вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини,  а також  встановлення порядку побачення з дитиною, може вирішуватися у судовому та позасудовому порядку.

1. за домовленістю батьків між собою. Це може бути усна домовленість внаслідок якої колишні члени подружжя дійшли згоди про те, якими будуть способи їхньої участі у вихованні дитини. Також вони можуть укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та обов’язково підлягає нотаріальному посвідченню.
2. У випадку відсутності згоди між батьками щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини тоді необхідно звернутися до органу опіки та піклування.

Один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини такі документи:

• заяву,
• копію паспорта,
• довідку з місця реєстрації (проживання),
• копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності),
• копію свідоцтва про народження дитини.

Уповноважений працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов’язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться різні критерії серед них такі: ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров’я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності.

Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок. Далі він  розглядається на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини. Згодом на підставі цього висновку виконавчий комітет відповідної місцевої ради приймає рішення, яким встановлює участь у вихованні дитини та за потреби порядок зустрічі із дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї.

Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання.

У разі якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

 Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви. Разом із заявою надаються докази чинення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини.

Необхідно звернути увагу на ст. 19 Сімейного кодексу України, відповідно до якої при розгляді судом таких спорів обов’язковою є участь органу опіки та піклування, який представлений належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування. Висновок складається на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей у результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на основі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною у  присутності іншої особи.

У будь-якому випадку, звертаємо увагу батьків, що необхідно толерантно домовлятися між собою про способи участі у вихованні дитини. Не варто травмувати дитину своїми претензіями один до одного, не робити дитину заручницею амбіцій та не здатності домовитись один із одним. Адже дитині потрібні в однаковій мірі як батько так і матір. Саме тоді, спілкуючись із ними обома, дитина буде рости щасливою та відчувати себе потрібною обом батькам.

Адже саме батьки, є прикладом для дітей.

Емоційно здорові та щасливі діти, майбутнє нашої ДЕРЖАВИ!