Друге березня 2022 року — день, який назавжди закарбувався в пам’яті, коли окупаційні війська прийшли в Вознесенськ.

Вочевидь, ворог планував швидкий наступ у стратегічне місто на підході до атомної електростанції та напад на Одесу з тилу, але жителі міста вщент зруйнували загарбницькі стратегії.

Воїни 187 батальйону 123 бригади територіальної оборони, інші підрозділи Сил оборони України, та прості мирні мешканці дали гідну відсіч ворогові. Було знищено більшу частину батальйонної тактичної групи противника. Тікаючи, російські військові покинули документи, тіла загиблих та близько 30 одиниць бойової техніки: танки, БТР, реактивні системи залпового вогню, вантажівки, та збитий ударний гелікоптер МІ-24. Ворожі сили відступили на 65 кілометрів, де їх системно продовжували знищувати артилерійським вогнем інші підрозділи української армії.

За рішенням Вознесенської районної ради 2 березня встановлено Днем вшанування пам’яті захисників Вознесенського району, загиблих внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Цього дня у місті Вознесенську пройшли вшанувальні заходи. На площі зібрались: керівництво, місцеве населення, волонтери, батьки загиблих захисників.

Чорну стіну, встановлену посеред вулиці матері встелили портретами загиблих синів.

З болем за полеглими та гордістю за сталеву міць вознесенців виступив народний депутат України Артем Чорноморов.

Всі присутні керівники району, міста дякували за героїчну оборону міста, відзначаючи подвиг військових, добровольців та місцевого населення.

Серед тих, хто бажав висловити слова вдячності вознесенським героям був заступник Южноукраїнського міського голови Сергій Горностай:

         -     Героїчна оборона Вознесенська не дала ворогу пройти до міста-супутника, - наголосив він, - Я пам’ятаю ті дні, коли ми не мали озброєння та завдяки Народному депутату України Артему Черноморову, змогли його отримати. Тоді всі були готові стати на захист країни, району, міста.  Від імені всього Южноукраїнська низько вклоняюся нашим захисникам за ваш подвиг.

Ще довго небайдужі громадяни зносили квіти до фотографій полеглих героїв, і в кожного на очах бриніли сльози. Адже ці чоловіки віддали життя за своє місто, не давши кровожерливим окупантам пройти далі.