З серпня 2022 року Виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради підписав шість Меморандумів про співпрацю з громадськими організаціями, які активно здійснюють волонтерську діяльність. Починаємо знайомити мешканців громади з цими активістами, а волонтерські організації запрошуємо до співпраці. Перший матеріал – про благодійну організацію «Благодійний фонд «Южноукраїнці разом з ЗСУ», який очолює Тетяна Сорокодум.

Довгий шлях волонтерів з 2014 року

Мирне життя волонтерки Тетяни Сорокодум завершилося ще восени 2013 року, коли вона без зайвих роздумів вирушила до Києва долучитися до Революції Гідності. Майдан пройшла від початку до кінця, стала свідком і учасником багатьох страшних подій, там же познайомилася з багатьма активістами. Вже вдома зрозуміла, що повернутися до спокійного мирного життя не може, бо на Сході почалася війна. Тетяна почала допомагати місцевим хлопцям, які отримували повістки, знаходити для них одяг, продукти, медикаменти. Поступово навколо жінки згуртувалися такі ж небайдужі, і в саме вони у 2014 році започаткували в місті волонтерський рух, що спрямований на допомогу військовим. У тому ж році до Тетяни Сорокодум вперше звернувся військкомат з проханням забрати тіло першого загиблого з нашого міста, бо більше не було кому це зробити. Фельдшер за освітою (а ще й викладач фізики!), жінка не вагалася, поїхала, привезла героя, допомогла рідним із похованням, - і це стало однією з її справ на довгі роки. Навколо Тетяни єдналися рідні військових, хто воював на Сході, або загинув, або опинився у полоні, або зник без вісті. Багатьом потрібна була моральна підтримка, яку майже цілодобово надавала волонтерка. Як і раніше, збиралася гуманітарка, її возили у Донецьку область. Військові завжди раділи волонтерам, цінували домашні страви, які нагадували про мирне життя… Разом із Тетяною пліч о пліч працювали Валентина Богомазова, Марина Неганова, Дмитро Кордон, Віталій Приходько, Ольга Тюпа, Людмила Громова, Юлія Воронкова, Марина Буйновська, Олена Бистрова та Роман Труляєв.
24 лютого 2022 року волонтери зранку вже напружено працювали: шукали одяг, каремати, спальники, їжу, ліки, плели сітки, і все це постачали військовим. Їм допомагали чим могли: хто грошима, хто продуктами, речами, а хто пропонував свої руки. Робота кипіла і вдень, і вночі…
Перше сповіщення про смерть южноукраїнця прийшло наприкінці березня, і знову за загиблим поїхала Тетяна Сорокодум. А потім – організація його поховання: приведення тіла до такого стану, щоб його можна було ховати у відкритій труні, пошук форми та берців, як того вимагають традиції, узгодження дня поховання з моргом, ритуальною службою та рідними загиблого, допомога в обранні труни, хреста, таблички, міста поховання, участь у церемонії прощання з героєм. Згодом – друге сповіщення, третє… З кожним бійцем волонтери прощаються як з рідним, тому що всі вони – побратими.
Цей сумний обов’язок – вивозити тіла військових з фронту та проводжати їх в останню путь – важка ноша для Тетяни Сорокодум, яка виснажує і фізично, і морально, але ж бажаючих замінити її в такій справі не спостерігається…
Сьогодні офіс «БФ «Южноукраїнці разом із ЗСУ» - це склад, через який допомога проходить свій шлях від небайдужих мирних жителів до воїнів ЗСУ. Тут також готується домашня їжа – консервуються овочі та фрукти, готуються бутерброди, обробляється м'ясо або риба. А ще волонтери ремонтують автомобілі, виготовляють окопні свічки і навіть буржуйки. Разом планують наперед, що готувати та кому надсилати. Все детально фіксується, бо тримати в голові стільки інформації неможливо. До жінок надходить все більше прохань про гуманітарку від тієї чи іншої частини, але, на щастя, і бажаючих допомагати менше не стає, бо всіма волонтерами рухає одна мета – наближення перемоги.