Сьогодні необхідність запровадження системи простехуваності в Україні активно обговорюють як у приватному, так і в державному секторі. З одного боку, цього вимагає національне законодавство. З іншого – багаторічний досвід харчових підприємств у ЄС, Канаді, США, Японії та інших розвинутих країнах довів ефективність належної системи простежуваності як інструменту захисту бізнесу і споживачів.

Частина українських виробників харчових продуктів вважають обов’язкове запровадження системи простежуваності виключно ще одним регуляторним навантаженням, що насправді не відповідає дійсності. Однією з причин такого ставлення є відсутність доступної інформації щодо суті системи простежуваності та її переваг для бізнесу, а також наявність безпідставних заяв деяких українських експертів про величезні витрати, необхідні для побудови дієвої системи простежуваності.

Ефективна система простежуваності — це засіб, за допомогою якого оператор ринку харчових продуктів може відстежувати харчові продукти вздовж усього харчового ланцюга. Основна ціль простежуваності полягає в тому, щоб можна було якнайшвидше знайти джерело проблеми, пов’язаної з харчовою безпечністю, та вжити всіх необхідних заходів задля відкликання/вилучення з обігу певного харчового продукту з мінімальним втручанням у виробничий процес. У разі інциденту з харчовим продуктом за відсутності системи простежуваності процес вилучення/відкликання харчового продукту є більш складним, тривалим у часі та потребує більших зусиль і коштів, ніж за наявності такої системи. Відсутність системи простежуваності та, як наслідок, недостатньо швидка реакція оператора ринку харчових продуктів на певну проблему можуть як завдати шкоди самому підприємству, так і становити небезпеку для всього сектору харчової промисловості. Довіра операторів ринку один до одного також неможлива без наявності в кожного з них ефективної системи простежуваності.

Забезпечення безпечності харчових продуктів є однією з нагальних проблем сьогодення. Гучні скандали, спричинені наявністю меламіну в дитячому харчуванні, спалахами важких отруєнь, пов’язаних із бактерією Escherichia coli, діоксином та такими мікроорганізмами, як сальмонела або лістерія, у харчових продуктах, а також розповсюдження таких інфекційних хвороб, як ящур та губчастоподібна енцефалопатія, зумовили зростання уваги громадськості й науковців усього світу до можливості запобігання проблемам з безпечністю харчових продуктів та необхідності чіткого визначення джерела проблеми.

Торгівля харчовими продуктами постійно зростає і вже давно не знає кордонів. Велика кількість гравців харчового ринку, непередбачуваність постачання та швидкопсувний характер харчових продуктів підвищили потребу в застосуванні систем простежуваності на якнайширшій основі з метою забезпечення швидкої реакції в разі виявлення певних проблем.

Інформація, яка фіксується при застосуванні системи простежуваності, допомагає:

-  поліпшити та здешевити процедуру відкликання харчового продукту;

-  надати споживачеві харчового продукту точну інформацію, наприклад, щодо походження харчового продукту;

- вдосконалити оцінку ризику контролюючим (компетентним) органом.

При цьому слід зазначити, що наявна система простежуваності не робить харчовий продукт безпечним, але є інструментом для розв’язання проблем із безпечністю харчових продуктів.

Забезпечення простежуваності також є гарантією того, що при різних операціях, пов’язаних із харчовим продуктом, його певні характеристики не змінюються. Це важливо, наприклад, при виробництві кошерних, халяльних та органічних харчових продуктів1.

Належним чином імплементована система простежуваності дає змогу:

-  зосереджуватись на профілактичних заходах, а не на реагуванні на вже наявну проблему;

-  запроваджувати моніторинг і захист від ризиків у режимі реального часу;

-  приймати обґрунтовані управлінські рішення з метою зниження операційних витрат;

-  значно зменшити час, необхідний для реагування в разі виникнення проблеми з харчовим продуктом;

- підвищити довіру споживачів.

В українському законодавстві вимоги щодо простежуваності містяться в Законі України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23 грудня 1997 № 771/97-ВР (далі – Закон).

Так, відповідно до п. 74 ст. 1 Закону «простежуваність - можливість ідентифікувати оператора ринку, час, місце, предмет та інші умови поставки (продажу або передачі), достатні для встановлення походження харчових продуктів, тварин, призначених для виготовлення харчових продуктів, матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, або речовин, що призначені для включення, або очікується, що вони будуть включені в харчові продукти, на всіх стадіях виробництва, переробки та обігу».

Вимоги до операторі ринку харчових продуктів стосовно забезпечення простежуваності наведено у ст. 22 Закону. Вона передбачає, що оператори ринку повинні бути здатні встановити інших операторів ринку, які постачають їм харчові продукти та інші об’єкти санітарних заходів, за принципом «крок назад», а також інших операторі ринку, яким вони постачають харчові продукти та інші об’єкти санітарних заходів, за принципом «крок вперед».

Згідно із Законом, необхідна для забезпечення простежуваності інформація повинна зберігатися протягом шести місяців від кінцевої дати продажу харчового продукту, нанесеної на маркуванні.

Відповідно до найкращих практик, основними кроками для забезпечення простежуваності українськими операторами ринку є:

- виконання законодавчо встановленої вимоги «крок назад — крок вперед»;

- розгляд можливості впровадження на підприємстві внутрішньої простежуваності й визначення необхідної інформації, що має фіксуватися та зберігатися для виконання цієї вимоги, виходячи з розміру підприємства, типу продукції, що на ньому виробляється, та виду харчових продуктів, використовуваних у виробництві;

- визначення оператором ринку харчових продуктів партії харчового продукту та партії сировини, що використовується для його виробництва, таким чином, щоб дозволити відстеження фізичного руху продукту харчування вздовж харчового ланцюга;

- створення та підтримання точних облікових записів простежуваності, які можуть бути надані протягом короткого періоду часу для проведення планових перевірок або розслідувань на вимогу компетентного органу.