Департамент з питань праці Державної служби України надає роз’яснення щодо застосування цивільного договору про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України договором про надання послуг є договір, відповідно до якого одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві  таку послугу, якщо іншого не встановлено договором.

Тобто ключовою умовою для укладання договору про надання послуг є те, що надавана послуга споживається в процесі її надання. Чинне законодавство не містить визначення споживання послуги. Згідно з Державним класифікатором продукції і послуг, затвердженим наказом Дерстандарту України від 30.12.1997 № 822, послуга – це наслідок безпосередньої взаїмодії між постачальником і споживачем та внутрішньої діяльності постачальника для задоволення потреб споживача.

З урахуванням вимог Господарського кодексу України договір про надання послуг може укладатися для задоволення потреб суб’єкта господарювання, не пов’язаних з діяльністю, спрямованою на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Крім того слід наголосити, що ст.54 Господарського кодексу України передбачено, що на суб’єктів господарювання, які провадять некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її провадження різними суб’єктами господарювання, які визначаються Господарським кодексом України та іншими законодавчими актами. У зв’язку з цим договір про надання послуг може укладатися для задоволення потреб суб’єкта господарювання, який провадить некомерційну господарську діяльність, для задоволення потреб, не пов’язаних зі своєю діяльністю, спрямованою на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Отже, якщо робота, виконувана особою на користь суб’єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи має виконуватися на умовах трудового договору.    Підміна трудового договору цивільно-правовим у такому випадку є порушенням законодавства про працю і розглядається як допуск працівника до роботи без укладання трудових відносин, за що ст.265 Кодексу законів про працю України передбачено відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 30 мінімальних заробітних плат за кожного працівника на момент виявлення порушення.