Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи.

Згідно зі ст. 245 КЗпП працівники мають право брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції), ради трудових колективів, професійні спілки, які діють у трудових колективах, інші органи, уповноважені трудовим колективом на представництво. Таким чином повноваження трудового колективу реалізуються загальними зборами (конференцією) трудового колективу, а також радою трудового колективу або іншим органом. У статуті підприємства мають бути передбачені ці питання, процедура утворення, повноваження загальних зборів та виборного органу, порядок здійснення повноважень, гарантії для виборних членів.

Чинним законодавством про працю передбачено повноваження трудового колективу у встановленні колективних умов праці, укладенні колективного договору, встановленні робочого часу, забезпеченні трудової дисципліни, затвердженні правил внутрішнього трудового розпорядку, в забезпеченні охорони праці, утворенні комісії з трудових спорів на підприємстві.

Законодавство встановлює повноваження трудового колективу щодо ухвалення колективного договору, адже взаємні зобов'язання власника підприємства і трудового колективу щодо умов праці.

у тому числі й участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом), встановленні додаткових порівняно з чинним законодавством і угодами гарантій, соціально-побутових пільг закріплюються саме у колективному договорі підприємства.

Згідно з п. 7 ст. 65 Господарського кодексу України на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.

Закон України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 р. № 3356-ХІІ визначає, що колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом. Проект колективного договору обговорюється у трудовому колективі та виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу. Після схвалення проекту колективного договору загальними зборами (конференцією) трудового колективу він підписується уповноваженими представниками сторін не пізніше як через 5 днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлено зборами (конференцією) трудового колективу.

Згідно зі ст. 69 Господарського кодексу України, яка регламентує зобов'язання власника щодо забезпечення соціальної діяльності підприємства, всі питання щодо поліпшення умов праці, життя і здоров'я, гарантії обов'язкового медичного страхування працівників підприємства та їх сімей, а також інші питання соціального розвитку вирішуються трудовим колективом за участі власника або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства, установчих документів підприємства, колективного договору. Зокрема, підприємство має забезпечувати підготовку кваліфікованих робітників та спеціалістів, їх економічне і професійне навчання як у власних навчальних закладах, так і в інших навчальних закладах за відповідними угодами. Підприємство надає пільги відповідно до закону своїм працівникам, які навчаються без відриву від виробництва. Пенсіонери та інваліди, які працювали до виходу на пенсію на підприємстві, користуються нарівні з його працівниками наявними можливостями медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками в оздоровчі та профілактичні заклади, іншими соціальними послугами і пільгами, що передбачені статутом підприємства.