Одинокою матір’ю вважається жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує й утримує дитину. Згідно з пунктом 5 частини 12 статті 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) визначено одиноку мати як таку, що виховує дитину без батька. Тобто участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої.

Статтею 19 Закону про відпустки передбачено надання працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А І групи, у т. ч. одинокій матері, додаткової соціальної відпустки тривалістю 10 календарних днів (к. д), а за наявності кількох підстав для її надання — тривалістю 17 к. д.

Кожну підставу, визначену частиною першою статті 19 Закону про відпустки, є правомірним вважати окремою, а саме:

• жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;
• жінка, яка має дитину-інваліда (до досягнення дитиною 18 років);
• жінка, яка усиновила дитину (до досягнення дитиною 18 років);
• мати інваліда з дитинства підгрупи А І групи;
• одинока мати (до досягнення дитиною 18 років);
• батько, який виховує дитину без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) (до досягнення дитиною 18 років);
• батько, який виховує інваліда з дитинства підгрупи А І групи без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
• особа, яка взяла дитину під опіку (до досягнення дитиною 14 років), піклування (до досягнення дитиною 18 років);
• особа, яка взяла під опіку інваліда з дитинства підгрупи А І групи;
• один із прийомних батьків (до досягнення дитиною 18 років).

Ця відпустка надається без урахування святкових і неробочих днів, визначених статтею 73 КЗпП. Оскільки додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А І групи, є соціальною і не належить до виду щорічних, то вона може надаватися в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу.

Увага! Додаткові відпустки одиноким матерям надаються понад тривалість щорічної відпустки, передбаченої статтями 6, 7 і 8 Закону про відпустки, а також понад тривалість щорічних відпусток, установлених іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються в порядку, визначеному статтею 11 Закону про відпустки.

Якщо одинока мати з якихось причин не скористалася правом на соціальну відпустку у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, вона має право використати цю відпустку, а в разі звільнення, незалежно від його підстав, їй має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпусток, як це передбачено статтею 24 Закону про відпустки. Законодавством не визначено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівників, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

Відповідно до статті 10 Закону про відпустки передбачено надання щорічних відпусток (щорічної основної відпустки, щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці) одинокій матері, яка виховує дитину без батька, за її бажанням у зручний для неї час.