Значну частину утоплених становлять діти. Потопаючого можна врятувати, якщо вчасно і правильно надати йому домедичну допомогу. У першу хвилину після утоплення у воді можна врятувати більше 90% потерпілих, через 6-7 хвилин — лише близько 1-3%.

До утоплення найчастіше призводять порушення правил поведінки на воді, втома (наприклад, під час тривалого запливу в холодній воді), травми при пірнанні (особливо в незнайомих водоймах), алкогольне сп’яніння, різка зміна температури при зануренні у воду після перегріву на сонці і ін.

Часто утоплення відбувається через те, що людина губиться у важкій ситуації, забуває, що її тіло легше води і при мінімальних зусиллях воно може перебувати на поверхні дуже довго як в горизонтальному, так і вертикальному положенні. Для цього достатньо лише злегка підгрібати воду руками і ногами і по можливості спокійно і глибоко дихати.

При попаданні у вир потрібно набрати в легені більше повітря і, пірнувши глибше, відплисти в сторону під водою, що значно легше, ніж на поверхні, тому що швидкість руху води на глибині істотно менша.

Рятуючий повинен швидко добігти до найближчого до потопаючого місця вздовж берега. Якщо потопаючий знаходиться на поверхні води, то бажано заспокоїти його ще здалеку, а якщо це не вдається, то краще постаратися підпливти до нього ззаду, щоб уникнути захоплень, від яких часом буває важко звільнитися. Одним із дієвих прийомів, який дозволяє звільнитися від судомних захоплень, є занурення з тонучим у воду. В таких обставинах він, намагаючись залишитися на поверхні, відпустить рятувальника. При зануренні потопаючого на дно, рятувальник повинен пірнути, пропливти уздовж дна (у проточній воді враховуючи напрям і швидкість течії). При достатній видимості слід відкрити під водою очі, тому що рятувальні дії в цьому випадку більш ефективні. Виявивши потопаючого, треба взяти його за руку, під пахви або за волосся і, сильно відштовхнувшись від дна, виплисти з ним на поверхню, інтенсивно працюючи при цьому тільки ногами і вільною рукою.

Доставивши потопаючого на берег, приступають до надання домедичної допомоги, характер якої залежить від його стану. Якщо потерпілий знаходиться у свідомості, у нього задовільний пульс і дихання збережено, то достатньо покласти його на суху тверду поверхню таким чином, щоб голова була опущена низько, потім роздягнути, розтерти руками або сухим рушником. Бажано дати гаряче пиття (чай, кава, дорослим можна трохи алкоголю, наприклад 1-2 столові ложки горілки), закутати теплою ковдрою і дати відпочити.

Якщо потерпілий при вилученні з води знаходиться без свідомості, але у нього збережені задовільний пульс і дихання, то слід закинути його голову і висунути нижню щелепу, після чого укласти таким чином, щоб голова була опущена низько, потім своїм пальцем (краще обгорненим носовою хусткою) звільнити його ротову порожнину від мулу, тини і блювотних мас, насухо обтерти і зігріти.

Потерпілому, у якого відсутня свідомість, немає самостійного дихання, але зберігається серцева діяльність, після попередніх заходів, які спрямовані на звільнення дихальних шляхів, потрібно якомога швидше почати штучне дихання. При відсутності у потерпілого дихання і серцевої діяльності штучне дихання необхідно поєднувати з масажем серця. Попередньо, по можливості швидше, слід видалити рідину з дихальних шляхів (при утопленні в прісній воді звільняють від неї тільки рот і глотку).

З цією метою рятувальник кладе потерпілого животом на стегно зігнутою в колінному суглобі ноги, надавлює рукою на спину потерпілого між лопаток, підтримуючи при цьому іншою рукою його лоб і піднімаючи голову. Можна нахилити потерпілого через борт човна, катера або, поклавши обличчям вниз, підняти його в області таза. Ці маніпуляції не повинні займати більше 10-15 секунд, щоб не зволікати з проведенням штучного дихання, яке повторюють кілька разів, з частотою 8-12 вдувань на хвилину.

Серцево-легеневу реанімацію потерпілому проводять лише тоді, коли він знаходиться у стані клінічної смерті (відсутне дихання та серцебиття)! Алгоритм виконання реанімації: 30 натискань, 2 вдихи ( частота натискань 100 компресій за хвилину). Серцево-легенева реанімація проводиться до сталих ознак життя або до приїзду „швидкої допомоги”.

Транспортування потерпілого в стаціонар доцільне після відновлення серцевої діяльності. При цьому постраждалий повинен перебувати в положенні на боці на ношах з опущеним підголовником. Всі постраждалі обов’язково повинні бути госпіталізовані, оскільки є небезпека розвитку, так званого вторинного утоплення, коли з’являються ознаки гострої дихальної недостатності, біль у грудях, кашель, задишка, відчуття браку повітря, кровохаркання, порушення частоти серцевих скорочень.

Висока ймовірність розвитку у потерпілих набряку легень зберігається в терміни від 15 до 72 годин після порятунку.

Подбайте про власну безпеку! Вивчайте правила надання домедичної допомоги. Це може врятувати життя!