Капітан Валерій Чибінєєв – командир роти снайперів 79-окремої десантно-штурмової бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (позивний «Каракурт»). Народився 3 березня 1988 року у місті Бердянськ Запорізької області. Рано втративши батьків виховувався у Бердянській школі-інтернаті, випускник Запорізького військового ліцею "Захисник" і Одеської академії сухопутних військ. Чибінєєв з перших днів російської агресії став на захист територіальної цілісності та незалежності Батьківщини. У складі І аеромобільно-десантного батальйону брав участь у визволені Красного Лиману Донецької області.

Під час ведення бойових дій в районі селища Бірюкове Луганської області в червні 2014 року підрозділ очолюваний капітаном Чибінєєвим знищив диверсійно-розвідувальну групу противника та взяв у полон двох військових терористичних військ. Поблизу селища Ізваріне Луганської області у липні того ж року, разом із своїми побратимами витягнув із підбитого танка трьох військовослужбовців. У січні 2015 року обороняв Донецький аеропорт поблизу злітної смуги летовища.

Під час виконання бойового завдання на спостережному посту поблизу Авдіївки у липні 2016 року в ході успішно проведених операцій групами снайперів під керівництвом капітана було знищено живу силу розрахунків кулеметів та гранатометів та одного снайпера. Загалом 12 підтверджених цілей. Наприкінці цього ж місяця отримав поранення в наслідок обстрілу позицій артилерією терористів. Не зважаючи на це продовжував керувати підрозділом, що дозволило утримати позиції, незважаючи на численні атаки терористів та обстріли території ворожою артилерією.

Указом Президента України від 23 серпня 2016 року N 348/2016 Валерію Чибінєєву присвоєно звання Герой України за мужність, героїзм і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі.

Кривоносов Сергій - український військовик, майор, начальник штабу — перший заступник командира ІІ-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (позивний «Граніт»).  Народився 26 червня 1978 р. у м. Миколаєві у родині кадрового офіцера-десантника. Все своє життя він віддав службі – з дитинства жив при війсь­ковій частині. Завжди мріяв стати військовослужбовцем, як і його батько. І після закінчення 9-ти класів загальноосвітньої школи № 32, вступив до «школи гардемаринів» – Миколаївського морського ліцею, де навчався два роки. Після випуску Сергій Кривоносов вступив до Миколаївського національного університету кораблебудування, а після закінчення першого курсу – до Одеського інституту Сухопутних військ, який закінчив у 2000 р.

Після завершення навчання повернувся до рідного Миколаєва та продовжив династію офіцерів-десантників, розпочавши службу в 79-й Миколаївській окремій аеромобільній бригаді. Обіймав посаду заступника командира батальйону – начальника штабу 2-го аеромобільного десантного батальйону.

Влітку 2014 року майор Кривоносов брав участь в антитерористичній операції на сході України. Він очолював зведений підрозділ ротної тактичної групи, яка охороняла державний кордон з Російською Федерацією в районі населеного пункту Д'якове Донецької області, в 5 км від кордону з РФ. Свою висоту на українсько-російському кордоні Кривоносов тримав більше місяця. Було дуже важко – фізично та психологічно, адже їх щодня накривало градами з Росії. Але військова присяга та бажання захистити Вітчизну були для майора з позивним «Граніт» та його підлеглих понад усе.

Сергій Кривоносов загинув за день до своєї ротації – 4 серпня 2014 року. близько 2-ї годині ночі, під час чергового артилерійського обстрілу зі сторони Росії з реактивної системи зал­пового вогню «Град». Коли ракета влучила у бліндаж, де знаходився Сергій, він, не вагаючись ні секунди, прикрив собою своїх підлеглих. Майор врятував трьох солдат ціною власного життя. Йому було всього 36 років. У майора Кривоносова залишилась дружина Анастасія та десятирічний син Максим.

Сергій назавжди залишаться у пам'яті всіх, хто його знав, як щира, весела та позитивна людина. Він учив виживати кожного солдата та цінував усе живе. Дуже любив тварин, від усієї душі співчував безпритульним звіряткам. Приносив їх додому, лікував, відго­довував. А за місяць до смерті зробив світлину маленької квітки – після чергової атаки росіян він знайшов її у вщент вигорілому полі, і дуже зрадів, що вона залишилась жива.

Поховали героя-десантника на Алеї Слави центрального кладовища Миколаєва. Панахиду влаштували просто в рідній військовій частині. Провести в останню путь Сергія Кривоносова прийшла тисяча миколаївців.

4 грудня 2014 року майор Кривоносов отримав звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) за виняткову мужність і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Також у Сергія Кривоносова є медалі «10 років Збройним Силам України», «15 років Збройним Силам України», «За сумлінну службу» I, II та III ступенів.

На честь Сергія перейменують його рідну школу МЗОШ № 32. Таке рішення 23 січня 2015 року прийняли депутати Миколаївської міської ради під час чергової сесії.

Вчителька Сергія Кривоносова Тетяна Миколаївна Попелишко, у рамках учнівської пошукової роботи «Герої живуть поряд з нами» розповіла, що він був веселим, мав багато друзів та гарне почуття гумору. Вона запам'ятала його таким: «Гарні голубі очі, завжди охайно одягнений, життєрадісний, інтелігентний хлопчина». Саме таким залишиться Сергій в пам'яті всіх, хто його знав, а також усіх українців, вдячних Сергію Кривоносову за його подвиг.

У місті Южноукраїнську існує громадська організація воїнів та ветеранів АТО, яка налічує біля 200 осіб.   

Учасників антитерористичної операції, нагороджених званням Герой України, родом із нашого міста немає. Хочеться згадати імена южноукраїнців, героїв-воїнів АТО , які боролись за честь, правду і незалежність України і віддали своє життя, серед них:

- Сергій Горобець – солдат Збройних сил України, молодший сержант 34-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Батьківщина» Збройних Сил України.  Загинув від кулі снайпера 17.10.2014 року в районі с. Озерянівка Донецької обл. Похований в м. Южноукраїнськ Миколаївської області. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі підчас російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно);

- Ігор Буйновський - солдат, артилерист 13-го окремого мотопіхотного батальйону 1-ї окремої танкової бригади.  Загинув при виконанні бойового завдання (під час мінометних обстрілів) 28.01.2015 року в районі м. Вуглегірськ Донецької області Похований в м. Южноукраїнськ Миколаївської області. Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);

- Микола Гончарук – солдат, водій 17-го окремого мотопіхотного батальйону (57-а окрема мотопіхотна бригада. Загинув  25.05.2015 року поблизу с. Ленінське Донецької області у результаті мінометного обстрілу. Похований у с. Голики Славутського району Хмельницької області. Указом Президента України № 132/2016 від 8 квітня 2016 "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно);

Олександр Завірюха - солдат, водій першого аеромобільно-десантного взводу 3 аеромобільно-десантної роти І аеромобільно-десантного батальйону (в/ч А-0224) 79-ї Миколаївської окремої аеромобільної бригади ВДВ Збройних Сил України. Загинув під час виконання бойового завдання 28.09.2014 року в Донецькому аеропорту. Похований в с. Кам’яна Балка Первомайського р-ну Миколаївської області. Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);

- Іван Кучмій - солдат, стрілець 28-ї окремої механізованої бригади. Загинув внаслідок осколкового поранення від прямого попадання міни в бліндаж, де він знаходився 14.06.2015 року поблизу м. Мар'їнка Донецької області. Похований в с. Богданівка Доманівського району Миколаївської області. Указом Президента України № 473/2015 від 13 серпня 2015 року "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

- Боровик Юрій – старшина  93-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України, воїн - кіборг, який захищав Донецький аеропорт. Помер 03.12.2014 року від важкої травми голови в лікарні м. Южноукраїнськ Миколаївської області. Похований в м. Южноукраїнськ Миколаївської області.

З метою вшанування пам’яті військовослужбовців, які загинули при виконанні службових обов’язків у місті відкрито 3 меморіальні дошки: меморіальна дошка на честь загиблих в зоні АТО випускників  ДНЗ  «Южноукраїнський професійний   ліцей» Олександра Завірюхи та Івана Кучмія; меморіальна дошка в Южноукраїнській загальноосвітній школі №3  на честь воїна АТО Сергія Горобця; меморіальна дошка    воїну АТО Ігорю Буйновському, пам’ятний знак встановлено на фасаді будинку по вулиці Дружби народів, де проживав захисник України.

Також у місті Южноукраїнську існує два благодійних фонди «Мирне небо» та «Миротворець»,  які надають допомогу військовим та цивільним у зоні антитерористичної операції, а також ветеранам АТО та їх сім’ям. Основними напрямками роботи волонтерського руху є допомога Збройним Силам України (збір продуктів харчування, теплих речей та амуніції, ліків), допомога пораненим, військовим госпіталям та лікарням, в яких лікуються поранені військовослужбовці, допомога сім'ям тимчасо­вих переселенців з Криму та території АТО (юридична, психологічна та гуманітарна допомога, пошук житла та роботи, адапта­ція у новому місті та соціумі), допомога сім'ям учасників АТО (психологічна, гуманітарна), технічна допомога (відновлення старих, ремонт, удосконалення, бронювання бойових машин).

У минулому році відбулась презентація книги «Южноукраїнськ. Хоробрі серця», над її створенням працювали адміністрація навчальних закладів, заступники з виховної роботи, педагоги – організатори, методисти дошкільних навчальних закладів, вчителі історії, вчителі мовники, активні учні, волонтери та герої-воїни АТО. Це книга пам’яті, яка розповідає про життя і подвиги наших земляків у війні за територіальну цілісність і незалежність України.

Южноукраїнський міський історичний музей став центром, який об’єднав учасників АТО, їх родини та родини загиблих. Працівники музею проводять велику кропітку роботу по проведенню різноманітних заходів. Це і організація фотовиставки про АТО, де експонуються фото учасників бойових дій. Створено постійно діючі стенди, експозиції, в тому числі щодо участі у бойових діях представників Миколаївщини. В експозиції розміщено спорядження та особисті речі бійців і загиблих військовослужбовців. 

Саме на прикладах наших героїчних захисників виховуватиметься не одне покоління українців, бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої із терористами, російськими найманцями протиставили їм свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.

Нам потрібно подбати про гідне пошанування пам’яті загиблих, проявити повагу та шану до їх самопожертви. Не забувати про уважне та дбайливе ставлення до родин загиблих. Використовувати приклади героїзму для патріотичного виховання молоді через заклади культури. Увічнювати пам’ять через встановлення пам’ятних знаків і монументів.