Забезпечення рівності жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства та держави є важливою умовою реалізації прав людини, утвердження демократії, запорукою розв’язання соціально-економічних проблем держави, європейської інтеграції України, а також частиною міжнародних зобов’язань згідно з основними міжнародними договорами у сфері захисту прав людини та «Декларації тисячоліття Організації Об’єднаних Націй».

Тезу «Права жінок – є права людини, а права людини – права жінок», повторюють багато, але коли мова заходить про повсякденні та побутові проблеми, про це забувають.

Для статевої структури населення Миколаївщини характерною є стабільна перевага жінок. За станом на 01 серпня 2016 року кількість жінок становила 621,9 тис. осіб або 53,9 % від загальної чисельності постійного населення області, чоловіків – 535,6 тис. осіб (46,4 %).

На формування статевої структури  населення області, в першу чергу має вплив рівень народжуваності та смертності.

Щороку народжується хлопчиків більше, ніж дівчаток. У 2015 року хлопчиків народилось 51,9 %  від загальної кількості новонароджених, на     1000 дівчаток припадало 1078 хлопчиків. Кількісна перевага чоловіків зберігається у дитячому віці та серед молоді. Серед дітей молодших за 15 років на кожну тисячу дівчаток припадало 1068 хлопчиків, у віковій групі 15-34 роки – 1053 особи чоловічої статі.

Однак, уже смертність дітей віком до 1 року має статеві відмінності:  2015 року на 1000 живонароджених відповідної статі померло 3,3 % хлопчиків та 3 % дівчаток. З віком різниця в рівнях смертності зростає.

В області 2015 року середня очікувана тривалість життя при народженні становила 70,32 року. При цьому середня тривалість життя жінок порівняно з чоловіками вища майже на 10 років: 75,17 проти 65,31 років.

Чисельна перевага жінок над чоловіками спостерігається з 38 років і з віком збільшується.

Оплата праці слабкої статі нерідко нижче, ніж сильної. Це при тому, що жінок-спеціалістів з вищою та середньою освітою більше, ніж чоловіків.

Заробітна плата жінок в середньому по області складає 72,7 % від заробітної плати чоловіків. Між тим, структура працюючих за статевою ознакою свідчить про переважаючу кількість працюючих жінок – 53,3 % від загальної чисельності.

Лише у таких видах економічної діяльності, як «Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок» і «Надання інших видів послуг» середня заробітна плата жінок більше, ніж середня заробітна плата чоловіків. 

Крім того, в нашій державі все ще існують так звані традиційні чоловічі і жіночі професії.

Дискримінація у ході просування службовими сходинками тих, хто вже працює в організації виявляється складнішою. Їх неохоче просувають по службових сходах, призначають на відповідальні посади та їм важко зробити кар’єру. Від подібної дискримінації частіше страждають жінки, оскільки потенційні роботодавці вважають, що вагітні жінки або жінки, які мають малолітніх дітей не можуть ефективно працювати. Це є дискримінацією за ознакою статі. У Миколаївській області інформаційна робота щодо можливості звернення та отримання допомоги у разі виявлення фактів дискримінації за ознакою статі проводиться недостатньо. Під час проведення моніторингу   звернень громадян щодо дискримінації за ознакою статі з'ясовано, що таких звернень зафіксовано не було.

У більшості суспільств дискримінація за ознакою статі розглядається як така, що сприяє чоловікам на збиток жінкам. Однак, насправді дискримінація за ознакою статі стосується як чоловіків, так і жінок.

Рівноправність та надання рівних можливостей обом статям можливі майже в усьому. Жінка, так само, як і чоловік, повинна мати право самостійно обирати сферу діяльності. Для неї не існує принципово закритих, недоступних сфер розумової і фізичної праці. Жоден закон не повинен забороняти жінці займатися тією або іншою справою, освоювати ту або іншу професію. Її святе право - повна свобода особистого вибору видів і форм діяльності для самореалізації.

Однією з причин дискримінації чоловіків є те, що споконвічно вважалося причиною сучасної дискримінації жінок, а саме - розподіл обов’язків на суто чоловічі та суто жіночі. Зокрема, сьогодні вважається, що головний внесок у виховання та розвиток дитини робить жінка, тому чоловік у стосунках із власною дитиною залишається «поза справами». Це таїть багато підводних каменів, тому що як тільки народжувалася дитина, більшість чоловіків  фактично відсторонювали від участі у вихованні. Тим часом тато чудово може і має справлятися з цими функціями.                                                                                                   

За станом на 01 вересня 2016 року кількість чоловіків, які отримують допомогу на дитину в Миколаївській області становить лише 8601 (10,4 %), жінок 73849 (89,5 %).

Дуже непокоїть той факт, що з роками руйнується так званий «інститут сім'ї». За станом на 01 вересня 2016 року в Миколаївській області укладено  2689 шлюбів та проведено 617 розлучень, що складає 23 % від укладених шлюбів.

Важливо досягти паритетної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень. У вересні 2016 року проведено гендерний аналіз депутатів місцевих, районних, сільських та селищних рад. У міських радах голів-чоловіків обрано 6, а голів-жінок – лише 2, у районних радах голів-чоловіків (14) на 9 більше, ніж голів-жінок (5), у селищних радах ситуація ще гірше, голів селищних рад – чоловіків обрано 15, а голів-жінок - 2. Що стосується голів сільських рад, то чоловіків обрано 165, а жінок – 118. 

Ситуація з депутатами рад усіх рівнів така, що у Миколаївській області чоловіків-депутатів – 2010 (42 %), жінок-депутатів – 2814 (58 %).

З метою забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків необхідно досягти:

1. Розширення можливостей жінок і чоловіків на ринку праці.

2. Проведення аналізу стану оплати праці жінок і чоловіків для встановлення диспропорції та зменшення розриву в оплаті праці.

3. Підтримки професійної активності працівників із сімейними обов’язками.

4. Досягнення паритетної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень.

5. Підвищення рівня компетенції фахівців з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

6. Гармонізацію поведінкових моделей суспільства у сфері відносин жінок і чоловіків.

7. Забезпечення співпраці міжнародних організацій та громадських об’єднань щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у суспільстві.

8. Забезпечення ефективного реагування на випадки дискримінації за ознакою статі.

9. Запровадження підходів гендерної рівності в освіті.

Проблему фактичної нерівності між жінками і чоловіками можливо розв’язати комплексно шляхом:

• удосконалення законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, зокрема шляхом приведення його у відповідність з міжнародними стандартами та законодавством Європейського Союзу;
• здійснення заходів щодо виконання положень «Декларації тисячоліття Організації Об’єднанних Націй», зокрема, в частині забезпечення гендерної рівності;
• проведення серед роботодавців інформаційно-роз’яснювальної роботи з питань запровадження європейських стандартів рівності співробітників у сфері праці;
• здійснення заходів щодо скорочення гендерного розриву в рівні заробітної плати жінок і чоловіків;
• проведення інформаційних кампаній з метою висвітлення питань рівного розподілу сімейних обов’язків та відповідальності між жінками і чоловіками щодо виховання дитини;
• розроблення механізму реалізації права на захист від дискримінації за ознакою статі та вжиття необхідних заходів за результатами розгляду випадків такої дискримінації;
• здійснення заходів, спрямованих на розвиток у жінок лідерських навичок для участі у прийнятті управлінських рішень та навичок провадження підприємницької діяльності. При цьому особливу увагу слід приділити жінкам із сільської місцевості, представникам національних меншин та жінкам з особливими потребами;
• підвищення рівня освіченості фахівців з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
• виконання на постійній основі робіт із впровадження гендерних підходів у систему освіти;
• проведення інформаційних кампаній за участю засобів масової інформації, закладів культури та навчальних закладів з метою подолання стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка;
• виконання договірних та інших міжнародних зобов’язань у частині забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.