Южноукраїнська міська рада

Офіційне Інтернет-представництво

Герою Валерію Ткачуку назавжди 38 років…

11.04.2024
Виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради

Сьогодні Южноукраїнська громада знову в жалобі: ми провели в останню путь земляка, матроса Ткачука Валерія Валерійовича, навідника десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти.

Валерій народився у 1985 році на Далекому Сході, через два роки його сім’я переїхала у Семенівку, що нині належить до Благодатненської ОТГ. В цьому селі він ходив у садок, навчався у школі. У Миколаєві здобув професію зварювальника. Через стан здоров’я в армії не служив, тож після навчання працював на підприємствах Семенівки, Южноукраїнська, Іванівки, Києва, виконуючи різноманітні роботи, навіть випікав хліб. Добрий, працьовитий, чуйний, він завжди допомагав друзям, рідним, близьким, чим міг. А ще обожнював шахи, грати в які його навчив дідусь.

У травні 2023 року Валерій був призваний на військову службу за мобілізацією. Своїй дружині Марини розповідав, що на його очах загинуло багато побратимів. У першому бойовому зіткненні з 16-ти в живих залишилося тільки четверо. Валерію було дуже важко, але він продовжував мужньо виконувати бойові завдання на Запоріжжі, Донеччині, Херсонщині. У липні 2023 року отримав медаль за визволення Старомайорського Донецької області.  9 листопада він востаннє написав дружині, що дуже її любе і що йде на завдання. А далі тиша. Вже 15 листопада Марині повідомили бойові товариші Валерія, що зв’язок з ним втрачений. 20 листопада Марина отримала сповіщення про те, що її чоловік вважається зниклим без вісті. Та вона не втрачала надію навіть тоді, коли 31 грудня 2023 року о 18 годині їй зателефонував побратим Валерія: «Він колись врятував мені життя. І тепер я віддав йому борг – витягнув його тіло з поля бою»… На жаль, результати експертизи ДНК, які були отримані 2 квітня 2024 року, виявилися невтішними та констатували: Валерій Ткачук загинув 15 листопада 2023 року…

Без батька залишилися двоє дітей – 18-річна донька Олександра та 10-річний син Євген, без люблячого чоловіка дружина, без молодшого брата – сестра. Батьків Валерія вже немає в живих…

Слова співчуття рідним та близьким загиблого висловили перший заступник міського голови Микола Покрова та начальник першого відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Вадим Нечай. Дружина Валерія, Марина, отримала з рук Вадима Нечая полотнище Державного прапору України, яким було обгорнуто труну. Присутні на площі Палацу культури «Енергетик» вшанували пам’ять Валерія Ткачука хвилиною мовчання та на колінах попрощалися з Героєм. Після відспівування воїн похований на Алеї Слави Костянтинівського кладовища.

Вічна слава та пам’ять Валерію, що віддав своє життя за вільну Україну!