В одній чарівній країні жила дівчинка, схожа на мене.

Студентки з натхненням поринули у свої дитячі спогади, веселі та сумні, пригоди, мрії та розчарування.

Так зворушливо спостерігати одухотворені обличчя, на яких грає задумлива усмішка, а очі дивляться кудись у далечінь.

І минуле оживає яскравими фарбами, емоціями, очікуваннями.

Казки вийшли різними, кумедними, трагічними, захоплюючими та правдивими, як саме життя.

А коли казкарки зачитували свої твори, інші учасниці разом сміялися і плакали, підтримуючи одна одну теплим словом, посмішкою, схвальним кивком.

Виявилося, що в кожному житті було щось схоже, і це ще більше зблизило.

Всі ми родом з дитинства, і дівчатка, схожі на нас, живуть у глибині душі, скільки б років нам не було - вони все ті ж, з кісками і неслухняним волоссям, ластовинням і гарними сукнями.

Дівчатка, схожі на нас дивляться на нас зсередини, говорячи нам про те, що за кожним сутінком буде погожий день, і про те, що в цьому світі є чудеса – великі та маленькі, які рятують нас.