Серед частини суспільства чомусь сформувалося стійке переконання, що Чорновіл був “західняком”, тобто вихідцем із заходу України. Це зовсім не так. Він з’явився на світ 24 грудня 1937 року в селищі Єрки, що нині належить до Катеринопільського району Черкаської області. Тобто, В’ячеслав Максимович був уродженцем центру України, і походив він із давнього козацького роду.

Майже половину свого життя В’ячеслав Чорновіл віддав боротьбі за Україну і права людини. Закінчивши факультет журналістики Київського університету з “червоним” дипломом, він під час випускного вечора пішов на Володимирську гірку і присягнувся, що все життя боротиметься за Україну. Через свої політичні переконання не зміг захистити кандидатську дисертацію в аспірантурі.

Зазвичай, початок дисидентської діяльності В’ячеслава Максимовича пов’язують зі знаменитою акцією у київському кінотеатрі “Україна” на прем’єрі фільму “Тіні забутих предків”. Там було виголошено протест проти політичних арештів української інтелігенції. Насправді, ще за місяць до того, 8 серпня 1965 року Чорновіл виступив із антикомуністичною промовою на відкритті пам’ятника Тарасові Шевченку в селі Шешори Косівського району Івано-Франківської області.

1967 року В’ячеслав Максимович уклав документальну збірку “Лихо з розуму (Портрети двадцяти “злочинців”)”, де описав історії репресованих українських інтелігентів. Видання стало надзвичайно популярне закордоном, а для автора коштувало свободи – тоді він уперше був засуджений до позбавлення волі.

До України В’ячеслав Чорновіл повернувся тільки 1985 року, після початку Перебудови. Став одним із провідників національно-визвольного руху. Він був ініціатором та ідейним натхненником створення Української Гельсінської спілки; займався перепохованням Василя Стуса, Юрія Литвина й Олекси Тихого у Києві; був співзасновником Народного Руху України, організатором Живого ланцюгу Соборності від Києва до Львова 21 січня 1990 року.

Тріумфальними стали для В’ячеслава Максимовича 1990 – 1991 роки. Він був серед ініціаторів проголошення Декларації про державний суверенітет України й Акта проголошення незалежності України, сприяв ухваленню Указу Президії Верховної Ради “Про заборону діяльності Компартії України”. Відомо, що ввечері 24 серпня 1991 року саме Чорновіл запропонував внести до парламентської зали синьо-жовтий прапор, з яким українці стояли на барикадах біля російського Білого дому, а також – підняти національний прапор над куполом парламенту.

1 грудня 1991-го В’ячеслав Максимович балотувався у Президенти України. Перемогти не зміг. За нього віддали свої голоси майже 7,5 мільйонів українців, за Леоніда Кравчука – понад 19,6 мільйонів. Але безперечним тріумфом було те, що того ж дня понад 90 % учасників Всеукраїнського референдуму підтримали Акт проголошення незалежності України. В’ячеслав Чорновіл залишався одним із чільних політиків національно-демократичного спрямування аж до своєї трагічної загибелі 25 березня 1999 року…

Це була Людина, яка зробила все, щоб омріяна Незалежність України стала дійсністю.