Южноукраїнська міська рада

Офіційне Інтернет-представництво

Пероральна імунізація диких м’ясоїдних тварин, як запорука протидії сказу

25.09.2020
Арбузинське міжрайонне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області

Арбузинське міжрайонне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області повідомляє, що відповідно до виконання програми боротьби зі сказом на території України в 2020 році з 16.09.2020 року на території Миколаївської області розпочалося проведення пероральної вакцинації тварин проти сказу шляхом розкидання приманок з вакциною проти сказу з літаків.

Літаки оснащені системами GPS і системами реєстрації скидання вакцини для підтвердження, що ці засоби повітряного транспорту слідують заздалегідь встановленим лініям і документування того, що на даній лінії було викладено запланована кількість доз.

Для фіксування точної локалізації розподілу принад використовують прилади з GPS. Мінімальна щільність принад повинна бути не менше, ніж 25-30 доз/км².

Розповсюдження вакцини здійснюватиметься за таким принципом:

– обробляється весь ареал, за винятком населених пунктів і великих водних просторів із врахуванням ареалу проживання лисиць;

– принади розкладаються рівномірно в межах визначеної території.

Приманка безпечна для людей і тварин, має вигляд невеликих брикетів розміром 3 см на 5 см із запахом м’ясо-кісткового борошна. У середині приманки знаходиться капсула з вакциною проти сказу. Для імунізації використовується високоімунна антирабічна вакцина Орісвак, виробник ТОВ «Укрветпромпостач» (м. Бровари). Дані заходи забезпечать створення стійкого імунітету у диких тварин, котрі є основними розповсюджувачами збудника сказу та значно покращать епізоотичну ситуацію в регіоні.

Прохання до мешканців м. Южноукраїнську з  порозумінням відноситись до даного заходу та при виявленні приманок — не брати їх руками, не переносити та не руйнувати.

Сказ – особливо небезпечна гостра вірусна хвороба тварин і людини, яка характеризується ознаками поліенцефаломієліту, паралічами і абсолютною смертністю. Відповідно до оцінки Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), сказ входить у п’ятірку найбільш небезпечних зооантропонозів, що завдають величезні соціально-економічні збитки.

Причини сказу і шляхи передавання інфекції

Джерелом та резервуаром збудника сказу є дикі та свійські хижі тварини, що належать до класу ссавців. Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини через:

- укус;

- подряпину та мікроушкодження шкіри;

- потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.

У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки — з-поміж свійської фауни, а в дикій природі — лисиці та вовки.

Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі.

Доведена можливість аерогенно-контактного зараження (у лабораторних умовах, під час відвідування печер, населених кажанами), коли вірус пасивно потрапляє через кон’юнктиви, слизових ротоглотки.

За даними ВООЗ, у 99% випадків смерті людини від сказу джерелом інфекції є собаки. Близько 40% жертв укусів імовірно скажених собак — діти віком до 15 років.

Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!

Симптоми сказу

У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває 1–3 місяці, але може варіюватися від одного тижня до року, залежно від низки факторів:

- місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову загалом);

- кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;

- віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).

Початкові симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Є дві форми цього захворювання: активний і паралітичний сказ.

Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (боязнь води) та інколи аерофобія (боязнь протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів у результаті кардіореспіраторної зупинки.

На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше за попередню із легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.

Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.

        Початкова стадія (триває до п’яти днів):

- наявні сліди від укусів;

- гризуть місце укусу;

- ласкаві, примхливі, насторожені одночасно;

- слабкий апетит;

- їдять неїстівне;

- слинотеча;

- блювота.

      Збуджена стадія (2–3 дні):

- агресивні;

- збуджені;

- нападають;

- намагаються утекти;

- гризуть землю;

- їдять неїстівне;

- конвульсії;

- блювота;

- параліч;

- косоокість.

     Паралітична стадія (2–4 дні):

- виснаження;

- повний параліч;

- смерть.

     Лікування сказу

У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути шість: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні.

     Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.

Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.

У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, ослинення слизових оболонок, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами й гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, окрім вакцини застосовують і людський антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб — це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту із твариною минуло більше трьох діб, антирабічний імуноглобулін не застосовують.

Загалом лікувальні заходи спрямовують на зменшення страждань пацієнта.    Хворого кладуть до окремої палати і забезпечують максимальний спокій. Для зниження збудливості призначають наркотичні засоби. Втрати рідини поповнюють шляхом внутрішньовенного введення сольових розчинів, плазмозамінників, розчину глюкози. За потреби здійснюють штучну вентиляцію легень.

Останнім часом у світі обговорюють ефективність лікувального «протоколу Мілуокі», коли хворого під час лікування ввергають у штучну кому і застосовують противірусні препарати.

Медичний персонал має працювати в захисному одязі, щоб запобігти потраплянню слини на шкіру та слизові оболонки.

     Профілактика сказу

Профілактичні заходи поділяються на два напрями: боротьба з носіями збудника і недопущення розвитку захворювання у людини, яку покусала чи обслинила скажена тварина.

Для профілактики сказу необхідно:

- регулярно вакцинувати свійських тварин;

- уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами;

- не торкатися диких чи безпритульних тварин;

- не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти).

     Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.

Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ. Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього неприпустимо!

     Перша медична допомога після укусу

Якщо вас укусила чи обслинила тварина (особливо дика чи безпритульна) негайно зверніться до лікаря! Якщо тварина домашня, попросіть власника надати документи, що підтверджують її щеплення.

Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що нейтралізують вірус.

Після цього неодмінно зверніться по медичну допомогу.

Обов’язковому щепленню підлягають люди:

- яких покусали скажені чи підозрілі на сказ тварини безпосередньо або через одяг навіть за найменших ушкоджень шкіри;

- покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ);

- подряпані підозрілими на сказ тваринами або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки;

- які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортування трупів тварин для дослідження.

Курс профілактичної імунізації призначають людям, які професійно пов’язані з ризиком зараження сказом.