Южноукраїнська міська рада

Офіційне Інтернет-представництво

Миколаївсщина займає перші місця в Україні та Європі за темпами поширення Туберкульозу. Чи готовий регіон до подолання епідемії?

03.07.2019
Регіональний представник Уповноваженого ВРУ з прав людини в Миколаївській обл.

В рамках співпраці громадськості та регіональних представників інституту Уповноваженого ВР України в Миколаївській області, регіональний консультант TBpeopleUkraine, керівник ГО «Час життя» – Парахонько Ірина провела прес-ланч на тему «Сталість надання соціальних послуг супроводу лікування туберкульозу представникам уразливих груп населення».

На прес-ланчі були освітлені актуальні проблеми подолання епідемії туберкульозу в Миколаївській області, для якої питання туберкульозу є вкрай актуальним.

Миколаївська область займає перше місце по захворюваності та розповсюдженості мультирезистентного туберкульозу, друге по захворюваності підлітків на ТБ, друге по поширеності наркоманії та трете місце по Україні за рівнем поширеності та захворюваності на ВІЛ-інфекцію.

Основною групою ризику по захворюванню на ТБ є уразливі групи, тому в районах, де високі показники поширеності та захворюваності на ВІЛ / СНІД, пропорційно високі показники по туберкульозу.

Згідно  аналітичної довідки про роботу протитуберкульозної служби в Миколаївській області за І квартал 2019 року - станом на 1 квартал 2019 року епідемічна ситуація в регіоні з туберкульозу залишається стабільно загрозливою – смертність від туберкульозу зросла на 50 % і склала 1,8 на 100 тис. населення (2018 р. – 1,2). В той же час, захворюваність на туберкульоз зменшилась на 10,8 % і склала 14,8 (2018 – 16,4) на 100 тис. населення. Поширеність туберкульозу збільшилась на 2,6 % і склала 126,6 (2018 р. – 123,4) на 100 тис. населення, в середньому по країні – 60,0 на 100 тис. населення.

Є район, де поширеність туберкульозу складає – 344,3 на 100 тис населення – це Миколаївський район, прилеглий до обласного центру, де розташовано обласний протитуберкульозний диспансер. По області контингент з соціальної групи ризику на туберкульоз обстежений на тільки на 23,5 %.

З огляду на такий стан епідемії, начасі запровадження ефективних моделей контрольованого лікування. А саме перевід хворого, що не несе інфекційну загрозу оточуючим на контрольоване амбулаторне лікування.

Для довідки, незаразні форми туберкульозу зустрічаються набагото частіше, ніж заразні. Крім того, вже після двох місяців ефективного контрольованого лікування, пацієнт перестає нести інфекційну загрозу для оточуючих. Отож, чи варто тримати незаразну людину в стаціонарі, поряд з пацієнтами, що мають заразні форми захворювання?

Завдяки амбулаторному лікуванню та медико-соціальному супроводу, хворі не відмовляються від госпіталізації, лякаючись довготривалого перебування у тубдиспансері, не відривають від сім’ї, більш прихильні до лікування, оскільки приймають препарати безпосередньо під контролем медика, соціального працівника або уповноваженого родича.

Протягом останніх років в регіоні діяли моделі контрольованого лікування, при яких контроль за прийомом ліків здійснювали соціальні працівники. Окрім контролю, пацієнти отримували інші соціальні послуги, в тому числі гуманітарну допомогу та допомогу в проходженні обстежень. Завдяки реалізації цих програм, більшість пацієнтів не відривалася від лікування, значно знизився рівень смертності, практично не було відривів від лікування. Станом на травень 2019 року всі моделі контрольованого лікування туберкульозу реалізуються в регіоні за рахунок Міжнародних донорів. втім, вже з 01 липня 2019 року фінансування таких програм з боку Донорів буде припинено та, хгідно зобов’язань, що взяла на себе наша держава перед світовою спільнотою, має перейти на державне фінансування.

Вже з січня 2020 року тягар виявлення та лікування туберкульозу буде перекладено на первинну медичну ланку та сімейних лікарів, які матимуть супроводжувати амбулаторний етап лікування.

Поки що ані соціальні послуги, ані послуги амбулаторного супроводу лікування первинною медичною ланкою не стали пріоритетом місцевої влади. Соціальний супровід за кошти місцевого бюджету не забезпечується, а лікарі центрів первинної медико-санітарної допомоги не залучені до навчання з підготовки до ведення таких хворих у повній мірі.

Отже проведення інформаційної кампанії серед загального населення, з ціллю привернення уваги до проблем туберкульозу, інформаційно-освітні заходи для медичних працівників первинної ланки та адвокаційні заходи для осіб, що приймають рішення – це першорядні завдання для створення платформи громадської думки, метою якої повинна стати ідея подолання стигми і дискримінації хворих на ТБ, підготовки до реформи охорони здоров'я  та переходу з донорського фінансування соціальних послуг в сфері туберкульозу, на бюджетне.