Знову зазнала змін стаття 119 Кодексу законів про працю України: скасоване річне обмеження строку дії гарантій щодо збереження місця роботи, посади і середнього заробітку; а роботодавці можуть сподіватися на компенсацію витрат на збереження середнього заробітку за всі категорії працівників, які проходять військову службу в особливий період.

Із початку антитерористичної операції в Україні неодноразово зазнавали змін законодавчі акти, що регламентують питання соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду. 

З метою узгодження окремих положень законодавства, зокрема норм статей 36, 119 Кодексу законів про працю України, статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, визначення строків, протягом яких за громадянам України, призваними на військову службу, зберігаються гарантії, передбачені КЗпП, 14 травня 2015 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» № 433-VIII 

Закон № 433 опубліковано в газеті «Голос України» від 10.06.2015 № 101, набрав чинності 11.06.2015. 

Згідно з ч. 2 Прикінцевих положень зазначеного Закону Уряд має внести зміни до Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 105 або прийняти інший нормативний акт з відповідного питання .

Що ж змінилося?
КЗпП гармонізовано із Законом «Про військовий обов’язок і військову службу» За мирних часів призов на строкову військову службу є підставою для припинення трудового договору (п. 3 ст. 36 КЗпП). Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15.01.2015 № 116-VIII гарантії щодо збереження місця роботи (посади), середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності поширено на працівників — громадян України, які призиваються на строкову військову службу в особливий період.

Скасовано річне обмеження терміну дії гарантій статті 119 КЗпП, строк дії гарантій щодо збереження місця роботи, посади і середнього заробітку за мобілізованими працівниками визначався як «не більше одного року» поширено до фактичної дати звільнення з військової служби.

Уточнено строк дії гарантій для працівників, які продовжили військову службу на умовах контракту. Строк дії гарантій для працівників, які після оголошення демобілізації продовжують службу на умовах контракту визначається відтепер як «на строк укладеного контракту».

Компенсація витрат за кошти державного бюджету — за всіх працівників, які проходять військову службу в особливий період.

Призов на строкову службу є підставою для припинення трудового договору лише в мирний час, в особливий період ані призов (на строкову службу чи на військову службу у зв’язку з мобілізацією), ані добровільний вступ на військову службу на умовах контракту «до закінчення особливого періоду», ані продовження військової служби на умовах контракту не тягнуть за собою звільнення працівника. За працівником, який виконує свій громадянський обов’язок із захисту Вітчизни, робоче місце і середній заробіток мають бути збережені.