Один із найзагрозливіших, глобальних і швидкоплинних процесів сучасності — розширення опустелювання, падіння, повне знищення біологічного потенціалу Землі, що приводить до умов, аналогічних умовам природної пустелі.

Природні пустелі і напівпустелі займають більш 1/3 земної поверхні. На цих землях проживає близько 15% населення світу. Пустелі — це території з украй посушливим континентальним кліматом, що звичайно одержують у середньому всього 150—175 мм опадів за рік. Пустелі — природні утворення, що грають визначену роль у загальній екологічній збалансованості ландшафтів планети.

У результаті діяльності людини до останньої чверті XX в. з'явилося ще понад 9 млн. км2 пустель, і усього вони охопили вже 43% загальної площі суші.

У 90-х рр. опустелювання стало загрожувати 3,6 млн. га посушливих земель. Це складає 70% потенційно продуктивних посушливих земель, чи 1/4 загальної площі поверхні суші, причому ці дані не включають площі природних пустель. Близько 1/6 населення світу страждає від цього процесу.

17 червня відзначається День боротьби з опустинюванням і посухою. У цей день рівно 10 років тому була прийнята Конвенція ООН по боротьбі з опустинюванням. З роками проблема стає все серйознішою — фахівці вважають, що втрата родючого шару загрожує одній третині всієї поверхні землі.

З 1990 року смертоносний подих пустелі зруйнував близько 6 мільйонів гектарів родючого шару. Матеріальний збиток, який наносить цим явищем щорічно, складає 42 млрд доларів.

Родючий шар ґрунту формується століттями, а зруйнований він може бути всього за кілька років. Опустинювання, тобто поширення неродючих шарів, можна порівняти зі смертоносною шкірною хворобою, що поширюється на тілі землі. Причини опустинювання — зміна клімату планети, зокрема, глобальне потепління, а також негативний вплив діяльності людей на навколишнє середовище.

Як вважають експерти ООН, сучасні втрати продуктивних земель приведуть до того, що до кінця сторіччя світ може позбавитися майже 1/3 своїх орних земель. Така втрата в період безпрецедентного росту населення і збільшення потреби в продовольстві може стати справді згубною.

Опустелювання — це процес деградації всіх природних систем життєзабезпечення: щоб вижити, місцеве населення чи повинне одержати допомогу, чи піти в пошуках земель, придатних для життя. У світі все більше людей стає екологічними біженцями.

Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей

Оскільки однією з причин висушення ґрунту є солена копичення в ґрунті і рух ґрунтів, то дуже допомагає меліорація пасовищ. У зоні з сухим кліматом, при низькому рівні опадів, висаджують трави та чагарники, попередньо грунт обробляється добривами. У випадку більш пустельного клімату застосовується ще й оазисне зрошення.

Іноді місцевий уряд може винести заборону на використання певних зон земель на період їх повного природного відновлення. Боротьба з опустелювання також ведеться після гірничодобувних робіт. Після закінчення даних робіт проводиться так звана рекультурізація, це відновлення рослинного покриву штучним шляхом.

На думку експерта з питань біотичного моделювання Г. Коломійця: «Для того, щоб південь України став пустелею достатньо нічого не змінювати ще певний період. Однак невідомо, скільки часу та кропітких зусиль треба буде витратити, щоб відновити землю у майбутньому».

На питання хто може на наших пісках зупинити процеси опустелювання відповідь науковців однозначна — ліс. Лише ліс може зупинити піски, стабілізувати та пом'якшити клімат. Від нас вимагається одне зберегти ліси які були створені нашими дідами та відновити ті що були втрачені внаслідок лісових пожеж.