За загальними правилами, для прийняття спадщини спадкоємиць, як за законом, так і за заповітом, подає до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття ч.1 ст. 1269 Цивільного Кодексу України (надалі - ЦКУ). Прийняття спадщини є  правом спадкоємця, яке він реалізує шляхом вчинення одностороннього правочину - прийняття спадщини або відмови від неї.

Незважаючи на приписи ч. 2 ст. 1269 ЦКУ про необхідність  подання  заяви про прийняття спадщини особисто, спадкоємиць може надіслати   її поштою, навіть перебуваючи за межами України. Що стосується форми заяви, то зі змісту ч.2 ст. 1269 ЦКУ випливає необхідність її письмового оформлення, справжність підпису спадкоємця посвідчується нотаріусом, у випадках передбачених законодавством, - посадовою особою  селищної або сільської ради, консульською установою України.

Спадкоємиць може надіслати до  нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, яка не посвідчена в установленому порядку, тобто складена ним у простій письмовій формі, така заява приймається нотаріусом, але спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути  особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини (п. 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Частиною 1 ст. 1270 ЦКУ встановлено строк для прийняття спадщини, який складає шість місяців і починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦКУ цей строк починається з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті особи або з дня оголошення її померлою (ч.2 ст. 1220 ЦКУ). Закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини тягне за собою втрату права на неї (ч. 1 ст. 1272 ЦКУ), однак призводить до виникнення у спадкоємця права на надання в судовому порядку додаткового строку для прийняття спадщини. Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦКУ за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для прийняття спадщини.

Завідуюча Южноукраїнської державної нотаріальної контори Лобова О.М.